- Глава 14 -

Я танцюю наче востаннє. Віддаю всю себе цим рухам. Цим відчуттям. Кожен мій рух відточений до ідеальності, а все тому, що я багато працювала, а сьогодні поставила стіну між тим, що є, і тим, що зараз відбувається. 

Проблеми нікуди не зникнуть, але наступні кілька годин я не маю права піддаватись думкам про них. 

Коли закінчується наш виступ і музика затихає, я майже не відчуваю власного тіла. Тепер можна дозволити собі бути слабкою, тому опираюсь на Вадима, і він обіймає мене за талію. 

Ноги тремтять, руки також. Марія поспішає до нас і обіймає по черзі. Вона широко усміхається, отже, задоволена нашою роботою. Це добре. Це дуже добре. 

– Результати будуть через двадцять хвилин, – говорить хтось збоку. 

– Мені треба у вбиральню, – кажу. – Я повернусь скоро.

– Не барись, – Марія мені підморгує. 

Я залишаю залу, жодного разу не глянувши туди, де сидять мої друзі. Швидко прямую порожнім коридором до вбиралень і, коли опиняюсь там, мию руки холодною водою. На жаль, не можна вмити обличчя. Воно аж пече від тонни косметики на шкірі. Треба ще трохи почекати, і тоді я зможу змити все це з себе. 

Кілька хвилин просто стою, тримаючись пальцями за раковину. Дивлюсь на своє відображення і не вірю до кінця що це дійсно я. Очі блищать, наче я пила сьогодні. Мабуть, це від адреналіну. Щоки розчервонілись, і це видно навіть крізь тональний крем. 

Я не хочу думати про те, що можу не перемогти. Я переможу. Інших варіантів в мене немає. 

Розумію, що треба повертатися, і йду до дверей. Відкриваю їх, але натикаюсь на Марка і розгублено на нього дивлюсь. 

– Що ти… 

Договорити не встигаю, тому що він заштовхує мене всередину і заходить сам. Поки намагаюсь відійти від шоку, Марк наближається та обхоплює руками мою талію. Ще мить – і його губи накривають мої. 

Ми цілуємось у жіночій вбиральні, і я не бачу в цьому нічого поганого. Навпаки, це дуже навіть круто. 

– І що це було? – питаю, коли ми обоє захекано зупиняємось. 

– Я не втримався. Ти так танцювала, – Марк усміхається і торкається мого стегна з того боку, де є глибокий виріз. 

– Тобі сподобалось? – голос тремтить від надмірних емоцій. 

– О, так! Я впевнений, що ти переможеш, – киває. – А ще я починаю розуміти, чому ти так багато часу проводила на тренуваннях. Тільки… 

– Тільки що? – питаю.

– Твій напарник. Мені не подобається, що він так близько до тебе. 

– Ми танцюємо разом. Так має бути, – сміюсь. 

Маю визнати, що мені подобається слухати ревниві нотки в голосі Марка. А ще мені подобається він. Дуже сильно. 

– Мені треба повертатися. Скоро будуть результати, – кажу. 

– Ходімо, – Марк відпускає мене, і я першою залишаю вбиральню. Двоє дівчат, котрі якраз збиралися зайти, здивовано витріщаються на Марка, а йому хоч би що.

– Зустрінемось потім? – питаю з надією, і Марк киває.

Мені здається, що сьогодні найкращий день мого життя. Я біжу до зали, а Марк повертається на трибуни. Встигаю якраз на оголошення переможців. 

Третє місце дістається парі з іншого універу. Друге – з іншого міста. А коли доходить діло до першого, я готова втратити свідомість. 

Вадим міцно тримає мою руку у своїй, і мені здається, що ми обоє не дихаємо ці кілька секунд. 

А потім називають наші імена та університет… Я знову дихаю, тому що відчуваю себе неймовірно щасливою. Висну на шиї Вадима, цілую його в щоку, а тоді роблю це саме з Марією. 

Я шукаю поглядом Марка серед глядачів. Він там і усміхається мені. Я роблю те саме. 

Це дійсно найкращий день мого життя. Я перемогла. Я зробила те, чого так хотіла. 

Ми отримуємо кубок, а тоді бачу, як до нас поспішають друзі. Тім обіймає мене першим. Навіть не зважаючи на те, що ми посварилися, я приймаю його вітання. 

Тім тут. Він підтримує мене. Заради цього варто пробачити йому дещо, але не все. 

Каріна цілує мене в обидві щоки, і ми разом сміємося. А тоді Марк. Він обіймає мене, і я відчуваю його губи на своїй щоці. Згадую наш гарячий поцілунок у вбиральні – і серце б’ється ще частіше. Хоча ще мить тому я думала, що швидше просто неможливо.

Любі читачі, як вам книга? Поділіться враженнями у коментарях. Нагадую, вона безкоштовна