- Глава 12.1 -

Спочатку в мене шок, який триває кілька секунд, а тоді я згадую, що в Марка є дівчина. І як би сильно я не хотіла його поцілувати, ця думка блокує всі бажання. 

Він зі Златою! 

– Що ти робиш? – відштовхую його, і Марк дивиться на мене таким поглядом, наче я божевільна. Його грудна клітка швидко піднімається та опускається, а моє серце ось-ось вистрибне з грудей. 

– Теє, ти мені…

– Замовкни! – виставляю перед собою руку, і він зупиняється. Мені здається, що Марк збожеволів. Ще кілька годин тому він був зі Златою, а зараз хоче щось мені сказати. Серйозно? Я схожа на дурепу? 

– Чому? – Марк роздратований. – Ти ж закохана в мене. Хіба ні? 

– А ти в мене? – відповідаю питанням на питання. – Ти закоханий? 

– До чого тут це? 

Доводиться глибоко вдихнути та видихнути, тому що моя голова вибухне. Марк мене не кохає. Я це знаю. Тоді навіщо він це робить? Навіщо робить мені боляче? 

– Коли одна людина цілує іншу, мають бути почуття. Ти не знав? – питаю. 

– Ти мені подобаєшся, – заявляє. – Я не знаю, що це, але мені неприємно, коли ти тусуєшся з тим типом. 

– Мені теж неприємно, коли ти тусуєшся зі Златою, тому що я ревную, – пояснюю свої почуття. – А ревність виникає від кохання. А що відчуваєш ти, коли бачиш мене з Оскаром? 

Марк мовчить. Він не може пояснити, а я і не чекаю. Його поцілунок вибив землю у мене з-під ніг, але я не впала. Так, я кохаю його, але в мене є гордість. Я не буду бігати за ним як собачка, і Марк має це розуміти.

– Я втомилася, Марку, хочу відпочити, – і від нього в тому числі. Хлопець мовчки виходить з салону мого автомобіля, і я заводжу двигун. 

Я могла б сказати, що в Марка прокидаються почуття і в нас є шанс на стосунки, але його вчинки відштовхують мене. Я не хочу так. Я хочу кохання. Справжнього і щирого. 

Тіма вдома немає, зате мама сидить у вітальні з келихом вина з руці. Бачу її – і так неприємно стає. Схоже, саме так вона провела весь день. 

– Ти довго, – хмурить брови. – Де була? 

– Святкувала вихід у фінал, – кажу сухо. – Чому ти не прийшла? 

– Навіщо? Я і так знаю, що ти в нас цілеспрямована. Навіть не сумнівалася, що виграєш, – говорить так, наче ми про погоду розмовляємо. 

– Я хотіла, щоб ти прийшла, – видихаю. 

– А батько твій прийшов? Впевнена, що ні! – цідить. – Тоді чому ти до нього не йдеш з претензіями? Ну правильно, він купив тобі машину! Які можуть бути претензії? 

У мене немає сумнівів, що між батьками щось відбувається. Можливо, вони посварилися. 

Але ж це ніяк не має впливати на мене чи Тіма. Чому мама цього не розуміє? 

Я залишаю її у вітальні, а сама йду нагору. Треба терміново в душ, а то вже голова починає чухатися від тієї кількості лаку, яку на неї вилили. 

Довго стою під струменями води й думаю про все, що сьогодні сталося. День був насиченим подіями. Хорошими й не дуже. Я зла на батьків, на Марка. Але мені сподобалася прогулянка з Оскаром і моя перемога. 

З одного боку, все просто чудово, а з іншого – мені здається, що все котиться кудись не туди, і я нічого не можу зробити з цим. 

Наступного ранку мами на сніданку немає. Зате є Тім, і настрій в нього не дуже. 

– Сталося щось? – питаю, наливаючи собі кави. 

– З Ніною посварився, – зітхає. – Вона заявила, що я приділяю їй мало часу. 

– А це не так? – питаю та отримую від брата гнівний погляд. – Пробач! Хто ж там вас знає? 

– Всі ви однакові! – випалює брат. – Спочатку вам все подобається, а тоді починається! Мало часу! Грошей! Спілкування! Сек… Ну ти зрозуміла! 

– А може річ у тому, що ти її не кохаєш? – питаю, сівши навпроти. – Якби кохав, не сприймав би все так. Навпаки, сам хотів би більше часу разом проводити. 

– А ти звідки знаєш? В самої-то немає стосунків! – цідить Тім і лише згодом розуміє, що сказав. – Бляха, Теє. Пробач. 

– За що? – кажу ображено. – Ти сказав правду. В мене немає стосунків і я нічого в цьому не тямлю. 

Забираю свою сумку і залишаю будинок. Все-таки добре, що тепер в мене своя машина. Не доведеться їхати з братом, котрий останнім часом теж сам не свій.