- Глава 7 -

Поки тривають лекції я намагаюсь не панікувати. До іспиту все менше і менше часу, тому хвилювання набирає обертів. Під кінець останньої пари я кожну хвилину дивлюсь на годинник. А коли викладач нас відпускає, швидко складаю речі в сумку. 

– Якщо все буде добре і ти здаси, сьогодні ми з тобою підемо святкувати! – заявляє Каріна. 

– Тільки не клуб! – випалюю. – У мене завтра тренування. 

– Домовились, – усміхається. – Я щось придумаю. 

Знаючи Каріну мені вже страшно подумати, що вона підготує, але спочатку треба здати іспит, а про все інше я буду думати потім. 

Прихопивши свої речі залишаю аудиторію і біжу до виходу. Тім має чекати мене на парковці, тому поспішай туди. 

Брата помічаю відразу. Він не один, а в компанії тієї самої білявки. Стоять, обіймаються, і мені здається, що ця дівчина затрималася доволі довго в ролі його подружки. Інші були всього на один вечір.  

– Готова? – Тім усміхається мені, коли наближаюсь до них. 

– Ага, – киваю. – Привіт. Я Тея. 

– Ніна, – відповідає. 

Тім відпускає її і йде до водійського сидіння, а я сідаю спереду, поруч з ним. 

Залишаємо парковку і їдемо в сторону сервісного центру. Саме там у мене іспит. 

– Ніна мила, – кажу. – Ви зустрічаєтесь?

– Я ще не вирішив, – хмикає Тім. – Вона мені подобається, але стосунки це не моє. 

– То може варто спробувати? Чи ти не впевнений, що зможеш зберігати їй вірність? 

– Важко сказати, – замислюється. – А чого це ми про мене розмовляємо? Сьогодні твій день, малявко. 

Закочую очі, але на Тіма не ображаюсь. Насправді я дуже його люблю і щиро бажаю, щоб в його житті з’явилася дівчина з якою йому буде комфортно. 

– Я хвилююсь, – зізнаюсь. – Не підкажеш як можна себе заспокоїти?  

– Хвилювання це погано, – хмурить брови. – Через хвилювання можеш наробити помилок. Тому бери себе в руки просто зараз. Думай про щось хороше. 

– Про що, наприклад? – цікавлюсь. 

– Можна про тачку, яку татко тобі купить, коли отримаєш права. Яку ти хочеш? Щось маленьке чи велике? Може спортивну? 

– Я не знаю, – замислююсь. – Думаю, спортивну ще зарано. А от від позашляховика я б не відмовилася. Не такого великого як в тебе, але щось подібне. 

– Я зрозумів, – посміхається. – Ми на місці, Теє. Коли будеш за кермом, думай про хороше і тоді все вийде. 

– Дякую тобі, – кажу щиро, коли автівка зупиняється. 

Насправді слова Тіма дуже мені допомагають. Я готова до іспиту і зроблю все, щоб отримати права. 

Ми разом йдемо до викладача і коли я сідаю за кермо, Тім показує мені великий палець. Дуже добре, що брат приїхав зі мною. Його підтримка відчувається і хвилювання не таке сильне як було спочатку. 

Я настільки сконцентрована на тому що роблю, що навіть не помічаю як швидко біжить час. Я впевнена, що в мене жодної помилки в керуванні, а паркування виконую просто ідеально. 

– Я приємно здивований, Теє, – усміхається мені чоловік, що сидить поруч. – Вітаю! Ти здала!

Я готова пищати від щастя, що переповнює, але натомість тримаюсь до того моменту, коли біжу до Тіма і міцно його обіймаю.

– Я так розумію здала? – питає з усмішкою. 

– Ага, – сміюсь. – Це було круто!

Права мають видати мені завтра, тому ми з Тімом їдемо додому. По дорозі пишу повідомлення Каріні і вона відправляє мені мало не сотню сердечок. Подруга просить приїхати до неї о сьомій сьогодні, тому погоджуюсь. 

Відсвяткувати однозначно треба і я готова до цього.

– Я сьогодні в Каріни залишусь, – кажу Тіму.

– Святкувати будете? – хмикає. – Я за. Ти на це заслужила. 

– Я не знаю, що вона приготувала для мене, але вже не можу дочекатися, – розповідаю. – До того ж, мені треба розслабитися. Останні кілька тижнів були досить важкими. А попереду ще турнір. 

Тім киває і дістає з кишені телефон котрий починає дзвонити. Я бачу, що це Марк, але тримаю язика за зубами.

– Здала, – хмикає Тім і посміхається. – Я казав, що у неї все вийде. 

Я теж хочу усміхнутися, але не можу. Не розумію чому Марка цікавить чи здала я екзамен. Хіба йому не байдуже? Звісно, я можу запитати його про це, але не роблю цього. Тема Марка для мене закрита і я дійсно не хочу до неї повертатися.