- Глава 2 -

Автівка зі свистом зривається з місця, а моє тіло прилипає до сидіння. Все так швидко відбувається, що я не встигаю реагувати. Дивлюсь на Марка і розумію, що він усміхається зараз. Йому подобається це відчуття свободи. Коли ти перший летиш по нічній дорозі, залишаючи позаду всіх своїх конкурентів. 

Дорога пряма, і я бачу, як близько ми до фінішу. Тут також чекають люди, щоб перевірити, хто ж буде першим. Все це триває менше хвилини. Набагато менше хвилини, але мені здається, що ми з Марком тут цілу вічність. Удвох.

– Готово! – кричить Марк, перетнувши лінію фінішу першим. Він різко гальмує і задоволено б’є долонею по керму. 

Автівка зупиняється, а от моє серце б’ється так, наче у нього свої власні перегони. Здається, в цю мить я закохалась у цього хлопця ще сильніше. Я дивлюсь на нього з захватом в очах, а він цього не помічає. 

— Ну як тобі? Сподобалось? – Марк повертається обличчям до мене, наче тільки згадав, що я тут.

– Було круто, – кажу. 

– Еге ж, – сміється так м’яко, що у мене сироти на тілі виступають. – Треба повертатися. Готова?

Киваю, і Марк знову рушає. Він більше не розмовляє зі мною. У мене таке відчуття, що він дочекатися не може, коли розділить цю перемогу з рудою.  

Від таких думок хорошого настрою як не було, але я тримаюсь. Ще кілька секунд у мене є можливість спостерігати за тим, як Марк впевнено тримає кермо руками, як усміхається, задумано дивлячись перед собою. 

Це все, що я можу отримати, і від цього сльози на очі навертаються. 

Коли автівка зупиняється поряд з уболівальниками, Марк першим залишає салон. Він знаходить поглядом руду, а вже через секунду під гучні виклики цілує її так, наче вони давно не бачилися. 

Я також залишаю салон, але мене ніхто не помічає, крім подруги. Каріна розуміє все без слів, коли бачить мої заплакані очі. Вона хапає мене за руку і тягне подалі від натовпу. 

– Все було так жахливо? – питає, діставши з сумки серветку.

– Навпаки. Це було неймовірно, – кажу. – Просто Марк не помічає мене зовсім. А тепер ще й ця Злата. 

– Мені шкода, – Каріна обіймає мене, поки я плачу. Відчуваю себе дурепою зараз. Приїхала сюди, щоб побачити, як Марк буде брати участь в перегонах. Натомість змогла поїхати з ним, а тепер реву, тому що у нього з’явилася дівчина. 

– Я хочу додому, – кажу, заспокоївшись. 

– Усі починають розходитись, – відповідає Каріна. – Ходімо до автівки твого брата. 

Цього вечора я більше не бачу Марка. Тім везе нас додому, спочатку Каріну, а тоді й мене. Ми сидимо на задньому сидінні, а спереду поруч з ним чергова подружка. Вона по-дурному хіхікає і постійно торкається Тіма своїми руками. Я бачу, як це бісить Каріну, і зараз розумію подругу як ніколи добре. 

Тім залишає мене біля будинку, а сам везе ще й подружку. Думаю, що повернеться він не скоріше ранку. 

Коли опиняюсь у своїй кімнаті, глибоко вдихаю і видихаю. Треба переодягнутися в піжаму, але сил на це не залишається. Лягаю під ковдру одягнена і заплющую очі. В пам’яті проносяться ті самі кадри, коли ми удвох були в салоні автівки Марка. Яким щасливим він був в той момент. 

А потім мою голову осяює цікава думка. Я теж так хочу. Бути схожою на Марка. Мати такі ж захоплення, як у нього. 

Я хочу отримати права і їздити самостійно. 

Саме з цією ідеєю засинаю. Навіть настрій трохи піднімається. Коли є щось таке чим можна зайняти свої думки, це зовсім не погано. Навпаки, навіть дуже добре. 

Наступного ранку прокидаюсь зла і з головним болем. Одяг на мені зім’явся, тому довелося плестися в душ, щоб хоч трохи привести себе до ладу. 

Довге біляве волосся заплітаю в косу, одягаю улюблену піжаму з ведмедиками та мохнаті капці. Сьогодні неділя, і я страшенно люблю ось такий домашній лук. 

Все ще сонна спускаюсь сходами на перший поверх, щоб знайти таблетки від голови, але зовсім не очікую побачити на нашій кухні Марка. Він сидить за столом і п’є каву, заодно переглядає щось у своєму телефоні. Але коли з’являюсь я, він завмирає і повільно оглядає мене з голови до ніг. 

– Мила піжама, – весело усміхається, а я готова крізь землю провалитися… 

Приємність))) DxnXpeQ8 до однієї з моїх книг