Данило затис коника в долоні разом із ручкою й потягнув двері на себе. За порогом мали бути Килинині сіни, де на стіні висів віник. Натомість Лада побачила край ліжка й смугу синьої ковдри, що торкалася підлоги.
Данило нахилився й переніс ногу через поріг. Під мізинцем іще стирчав дерев’яний хвіст. Щойно другий чобіт стукнув об підлогу, хвіст зник. Данило розтулив порожню долоню. На шкірі лишилася біла цятка від коникової морди.
Лада ступила за ним. За спиною ще було чути, як у Килини шурхотить перекинуте через мотузку простирадло. Лада взялася за ручку з цього боку й підтягла стулку до рами. Коли зачинила, в кімнаті стало чути мишу. Вона шкреблася десь під ліжком, доки Данило не сів на його край.
— Це він про запас клав, — сказав він пошепки й підняв ковдру. — Сухарі в полотняному мішечку. Думав, як загорнути, то миша не почує.
Він витяг мішечок, потрусив і прив’язав до стовпчика ліжка вище від підлоги. Лада не бачила, щоб він усміхнувся. Замість лампи на підвіконні стояла мисочка з недопалком свічки. На підлогу збоку падало тьмяне світло, відбите від сусідньої стіни. На ліжку, в заглибині від голови, лежала складена сорочка. Хтось пришив до неї новий ґудзик і лишив голку з ниткою, встромлену в манжету.
Лада потягла за ручку дверей, які щойно зачинила. За ними був темний настил із перилами. Знизу дзенькнуло залізо, і Данило поклав пальця до губ. Вона причинила двері, щоб прикрити кімнату від протягу.
Вікно Маркової кімнати виходило до задньої стіни сусіднього будинку. З галереї мало бути видно двір. Данило пройшов кілька кроків до повороту, махнув Ладі й став біля сходів. Звідси вона розгледіла обидва кінці галереї. Ліворуч від Маркової кімнати замість перил ішла дощана стінка з підйомними вікнами. Вона тяглася до дверцят, за якими, за Даниловими словами, були зовнішні сходи й хвіртка в провулок. Праворуч ширші сходи спускалися на майданчик при бічних дверях. Навпроти, там, де навіс упирався в мур, у двір дивилося освітлене вікно писаревої кімнати.
Між вікном і навісом була низька приступка. Хто йшов із писаревої кімнати до воріт, мусив ступити на неї й обійти ближній стовп, а тоді вже міг звернути на середину двору. Лада звідси бачила всю дорогу. Коли спуститься під навіс, стовп закриє частину дороги вздовж муру, але від стовпа до бічних дверей буде всього кілька кроків.
Вона поклала долоню на перила. Просто під нею в кутку стояв віз, запряжений двома кіньми. Хтось укрив вантаж мокрою рядниною, а вільний край просунув між дошками воза, щоб не ляскав на вітрі. Біля воріт двоє людей намагалися зрушити довгу драбину, сперту на стіну. Коли один узявся за нижній кінець і потяг, другий тихо вилаявся й підставив йому плече. Стало видно, що при воротах вартовий. Він тримав ліхтар так, щоб робітникам було світло, а сам дивився поперек двору.
— Почнемо з дверей, — сказав Данило. — Поки у дворі всі біля воріт.
Сходи були дерев’яні, витерті з правого боку до гладенького. Лада ступала біля стіни, де дошка не пружинила. Данило на майданчику підняв клямку й потягнув за ручку. Двері трохи подалися й застрягли, ледве пропустивши вузьку смугу світла. З двору крізь неї пахнуло мокрою соломою. Лада торкнулася вільного кута. Дерево вже встигли обтесати, й під пальцем відчувалася сходинка між голою дошкою і старою фарбою.
— Ще настругати? — прошепотів Данило.
Вона похитала головою. Скільки таких стулок люди вже встигли підрізати, перш ніж глянути на завіси. Нижня сиділа прямо, тільки її вушко стерлося від ваги. Лада підняла край, і вушко поїхало по штирю вгору. Щілина під дверима вирівнялася.
— Потрібна підкладка. Тонка бляха. Тут є чим її зігнути?
Данило відкрив був рота, тоді кивнув у бік сходів. Повернувся з кімнати Марка з невеликим цвяхом і бляшаною покришкою від коробки. Під краєм покришки засох віск. Лада вичистила його нігтем і щипнула метал. Згинався якраз настільки, скільки їй треба.
Вона затисла вузький край покришки під залізну скобу на внутрішньому боці стулки, зігнула раз, удруге, поки не відламала смужку. Данило уперся плечем у стулку, щоб двері не рипнули. Лада обгорнула смужку навколо цвяха й зняла її. Вийшла підківка, завбільшки з ніготь.
— Тепер підійми.
Він підвів долоню під поперечину й підняв стулку на товщину пальця. Лада просунула бляшану підківку під вушко, досадила її голівкою цвяха й забрала пальці. Данило опустив двері. Дерево більше не торкалося настилу. Лада потягла ручку, і стулка пішла на неї відразу, рівно й тихо, аж доки Данило не зупинив її долонею.
— Марко зможе відчинити, навіть якщо я відпущу, — сказала вона.
Данило прикрив двері й показав, як з цього боку можна стояти за відведеною стулкою. Світло з двору падало крізь щілину на першу сходинку. Лада відміряла рукою ширину. Тут мали вміститися всі троє. Марко побачить двері ще до того, як зійде з дороги під навісом.
На галереї рипнула дошка. Лада глянула вгору. На стіні посунулася тінь від перил, за нею й друга. То робітник у дворі підняв ліхтар, щоб зазирнути під ряднину. Лада зійшла на кілька сходинок вище, туди, де край майданчика не затуляв воза.
Робітник підгорнув ряднину вздовж борту. На возі лежала широка темна балка. Один її кінець виступав над заднім колесом, другий майже сягав передка. Вона лягла між бортів усією довжиною, як лягала колись від стовпа до стовпа під Гончарською брамою. На ближньому кінці, там, де ліхтар вихопив торець, збоку біліла нерівна площинка. Лада була лишила її сама, коли підганяла поріг до гнізда. Тесло ковзнуло по сучку, стес вийшов навскіс, і вона ще довго проводила по ньому пальцем, думаючи, чи тесати далі. Тоді балка вже сідала щільно, й вона облишила.
Робітник переставив ліхтар на борт, і Лада побачила її всю. Ціла. Нічого не зрізали навіть там, де виступав довгий шип і балку було незручно класти на віз. Під шип підсунули згорнуту ряднину, щоб не бився об борт.
Лада спустилася до майданчика. За стулкою лежав двір, а під навісом можна було пройти майже до коліс. Повернути поріг самій вона б не змогла. Та якщо вийти зараз і стати біля заднього борту, можна піти слідом, щойно віз рушить. Вона поклала руку на ручку і трохи прочинила двері. Ті пішли за рукою так легко, що вона мимоволі стиснула пальці.
#3610 в Любовні романи
#902 в Любовне фентезі
#1185 в Фентезі
#274 в Міське фентезі
Відредаговано: 19.11.2026