Поки відчинені двері

Розділ 1

У калюжі під яткою гойдалася дитяча рукавиця. Зі строкатого тенту капало просто на неї. Під кожною краплею вовна поринала у воду й знову виринала, і тоді в світлі ліхтаря було видно три зелені стібки біля великого пальця. Середній ліг навскіс. Лада його так і лишила, бо Ярина вже тоді засунула руку в рукавицю й сказала, що тепер палець уміє згинатися.

Лада присіла й виловила рукавицю за манжету. До мокрої вовни прилип пісок із її пальців. Годину тому вона стояла на голому щебені там, де мала бути Гончарська, і перебирала його руками, поки не подряпала пальці. За весь вечір це була перша знайома річ із Гончарської, яку вона потримала в руках.

Над її головою передавали з рук у руки паперові кульки з гарячими пиріжками. Хтось почав був нарікати, що йому дали з капустою, скуштував і попросив іще два. Лада випросталася й помітила між покупцями вартового. Від прилавка він відступив рівно настільки, щоб пропустити жінку з тацею, а тоді знову перегородив дорогу чоловікові з борошном на ліктях.

— Коли востаннє були на Гончарській?

Чоловік завмер із пиріжком у руці. Лада рушила, поки він ще збирався з відповіддю. За найближчим тентом виднілася щілина, крізь яку можна було прослизнути в сусідній ряд. Полотно ворушилося від протягу. Їй потрібна була стулка на цілих завісах.

За ятками стояла крамниця з порожньою вивіскою. Купець виніс товар надвір, а всередині залишив перекинуті кошики й ослінчик. Двері прикрив, щоб їх не смикав вітер, та клямки не опустив. Лада взялася за ручку й трохи потягла на себе. Нижній край пройшов над каменем вільно. Вона стала збоку, щоб стулці було куди відчинятися.

Рукавиця обважніла від води. Коли Лада дарувала її Ярині, дівчинка сіла просто на лаву біля пекарської печі й заходилася підбирати з підлоги борошняні грудочки, щоб показати, яка вправна в обнові. Орися підсунула їй миску, раз уже взялася прибирати. Лада добре пам’ятала ту лаву й скалку на підніжці, об яку Ярина тоді зачепилася панчохою. Якби Ярина зараз була вдома, їй вистачило б простягнути руку.

Лада притримала двері й просунула рукавицю в щілину зеленим швом уперед.

— Яринко! Руку покажи.

Так вона гукала від печі, коли Ярина примудрялася вимазатися в тісті й запевнити всіх, що нічого не чіпала. З крамниці потягло сухою лозою й пилом. Лада вже подумала, що покликала надто тихо, коли біля її пальців запахло хлібною кіркою. Там, де щойно сіріла підлога крамниці, з’явився край дерев’яної сходинки. У виїмці від цвяха лежало борошно.

На ґанку хтось зашарудів підошвою. Дівчинка, що стояла до щілини плечем, обернулася. Лада побачила спершу волосся, підхоплене над вухом двома шпильками, тоді Яринине обличчя. Так близько, що можна було зняти з її щоки суху лусочку тіста.

— Ти її знайшла! — Ярина простягла голу руку. На другій була стара рукавиця, яку вона сама зв’язала й так і не погодилася розпустити, хоч великий палець вийшов задовгий. — Он твій шов.

Вона вхопила мокру манжету. Лада розтиснула пальці. Щілину залило світлом із пекарні. Лада відвела стулку до упору. Тепер за дверима вмістився весь ґанок, з лавкою під вікном і совком, який Орися завжди лишала вістрям до стіни. Далі, через вулицю, висіла вивіска гончарного цеху. Під нею сусідка в накинутій на плечі хустці тримала лампу, поки чоловік підбирав розсипані під ногами поліна. Під ринвою біля цеху, як завжди після дощу, стояв череп’яний глек. Лада чула, як у нього стікає вода, і могла б заплющити очі й дочекатися того глухого булькоту, з яким він починав переливатися. У двох вікнах над пекарнею горіло світло. В одному на підвіконні стояла цибуля в надщербленій мисці. Лада впізнала навіть стебло, яке тяглося до шибки й загиналося під рамою.

З вулиці долинуло, як одне поліно вдарило об друге. Лада сперлася долонею на стулку. Від ґанку до цеху було стільки ж, скільки вчора. Досить вийти на сходинку, збігти вниз і перейти бруківку. Вона вже підняла п’яту, щоб ступити на ґанок, але Ярина підступила до прорізу й виглянула повз Ладин лікоть.

— Тут ярмарок?

За Ладою саме гукнули, що лишилися пиріжки тільки з маком. Ярина повернула голову на голос, і Лада помітила, що під шпилькою в неї заплуталася біла нитка. Хотілося зняти її й спитати, де Орися. Але спершу Лада озирнулася. Чоловік із борошном на ліктях зник між покупцями. Вартовий уже стояв на краю ряду, звідки добре було видно крамницю. Ще дивився в натовп, поклавши руку на чийсь порожній стілець. Лада відступила на пів кроку й простягла Ярині долоню.

— До мене.

Ярина ступила через поріг. Перший чобіток став на мокрий камінь ярмарку, другий іще впирався носком у дошку ґанку. В руці дівчинка досі стискала рукавицю. Тоді другий чобіток став на камінь поруч із першим. Рукавиця зникла, і пальці дівчинки зійшлися на порожній долоні. Крапля з рукавиці, що вже встигла відірватися, впала на носок чобітка.

Ярина розтулила долоню. Лада теж глянула туди, а тоді підвела очі. Ґанок і далі був перед ними. Сусідка біля цеху випросталася з лампою в руці, й світло впало на Орисю, що бігла через бруківку. Вона ще була в пекарському фартусі. Однією рукою підхопила його поділ, другою махнула чоловікові з полінами, щоб дав дорогу.

— Ярино!

— Я тут! — Ярина подалася назад до ґанку. Лада затримала її за плече.

Біля одвірка стукнув чобіт. Вартовий підійшов від бічної стіни крамниці й тепер стояв за один крок від прорізу. Обхопив долонею одвірок і нахилився, щоб глянути всередину. За його плечем Лада бачила ліхтар над яткою, а перед ним, за порогом, було досить місця, щоб ступити просто на ґанок. Вартовий повернув голову до ряду.

— Зміно, сюди! Прохід!

Лада відвела Ярину собі за спину. Звідти дівчинка ще могла бачити матір повз її лікоть. Орися вже проминула криницю. Від криниці до ґанку було кроків шість і дві сходинки. Лада знала їхню висоту, бо нижню сама підбивала тріскою, щоб не хиталася. Вартовий устиг би стати на верхню раніше, ніж Орися дісталася б нижньої. А далі вулиця була перед ним уся, з відчиненими вікнами й людьми, які ще й голови не повернули на його голос.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше