Розділ 10.

— Тебе.

Слово залишилося між ними.

Не прозвучало.

Не розчинилося.

Просто залишилося.

Селін дивилася на Кая й не могла зрозуміти, що саме болить сильніше.

Те, що він її вибрав.

Чи те, що за цим вибором ховалося.

Нора стояла біля стіни.

Вона більше не усміхалася.

Кай опустив голову.

— Я не знав, що буде далі.

Селін мовчала.

— Мені сказали, що якщо я виберу тебе, Нору заберуть.

Нора тихо сказала:

— Вони не збиралися забирати мене.

Кай подивився на неї.

— Що?

— Вони збиралися змусити тебе думати, що забрали.

Селін повільно підняла очі.

— Тобто це теж була брехня?

Нора кивнула.

— Перша з багатьох.

Кай провів рукою по волоссю.

— Я чув, як вона плакала.

— Це була не я.

— Я бачив, як тебе забрали.

— Це була не я.

— Ти кричала.

— Запис.

Кай застиг.

Нора підійшла ближче.

— Вони взяли мій голос.

— Але я тримав тебе за руку.

— Ні.

— Я пам'ятаю.

— Ти пам'ятаєш те, що вони дозволили тобі пам'ятати.

Селін подивилася на Кая.

Він мовчав.

І це мовчання було страшнішим за будь-яку відповідь.

Нора продовжила:

— Того дня ти не вибрав між нами.

— Тоді що я вибрав?

— Брехню.

Кай заплющив очі.

Селін відчула, як у неї стискаються пальці.

— І що сталося після цього?

Нора подивилася на неї.

— Система отримала те, що хотіла.

— Кая?

— Ні.

Пауза.

— Його сумнів.

Кай відкрив очі.

— Який ще сумнів?

— Той, який вони вирощували в тобі роками.

Нора подивилася на Селін.

— Вони хотіли, щоб він усе життя думав, що кожен його вибір когось убиває.

Кай тихо сказав:

— Тому я почав повертати цикли.

— Так.

— Щоб виправити той вибір.

— Так.

— Щоб врятувати тебе.

Нора похитала головою.

— Щоб перестати звинувачувати себе.

Кай відступив.

Наче ці слова вдарили його фізично.

Селін подивилася на нього.

— Вона права?

Кай довго мовчав.

— Так.

Це було перше «так», яке він сказав без захисту.

Без пояснення.

Без спроби змінити значення.

Селін підійшла до нього.

— Ти стільки років намагався виправити один вибір.

— Так.

— А якщо він не був помилкою?

Кай подивився на неї.

— Ти не розумієш.

— Тоді поясни.

— Я залишив її там.

Нора втрутилася:

— Ні.

Кай повернувся до неї.

— Я тебе стер.

— Так.

— Я забув тебе.

— Так.

— Як це не моя вина?

Нора подивилася на нього спокійно.

— Бо ти був дитиною.

Кай нічого не сказав.

— Ти не створював систему, — продовжила Нора. — Ти не придумував правила. Ти не встановлював умови. Тобі дали вибір, у якому будь-яка відповідь мала стати твоєю провиною.

Селін тихо сказала:

— Вони зробили вибір за нього ще до того, як дали йому право вибирати.

Нора кивнула.

— Саме так.

На стіні знову засвітився екран.

ВИБІР ЗАФІКСОВАНО.

Кай різко повернув голову.

— Ні.

Екран продовжив.

КАЙ: ВИБРАВ СЕЛІН.

Нижче:

НОРА: ВТРАЧЕНА.

Нора подивилася на напис.

— Бачите?

Селін підійшла до екрана.

— Вона досі це робить.

— Що?

— Призначає нам значення.

Кай підійшов до неї.

— Як її зупинити?

Нора відповіла:

— Не грати.

Селін повернулася до неї.

— Просто?

— Найскладніше завжди звучить просто.

Кай гірко усміхнувся.

— Я вже починаю ненавидіти цю фразу.

— Ти ненавидиш майже все, що вимагає терпіння.

Селін глянула на нього.

— Вона права.

— Не допомагай їй.

— Я просто констатую.

Нора тихо засміялася.

І на кілька секунд кімната перестала бути страшною.

Просто кімната.

Троє людей.

Три голоси.

Три різні історії.

А потім екран мигнув.

ПРОТОКОЛ 21 НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАВЕРШЕНИЙ.

Кай подивився на нього.

— Чому?

Нора відповіла:

— Бо ти ще не зробив справжній вибір.

— Я вибрав Селін.

— Ні.

Нора похитала головою.

— Це старий вибір.

Селін відчула, як по спині проходить холод.

— Що означає «старий»?

— Система все ще використовує його.

Кай дивився на екран.

— Тоді що потрібно вибрати?

Нора подивилася на нього.

— Себе.

Кай нахмурився.

— Себе?

— Так.

— А Селін?

— Вона не варіант.

Селін завмерла.

Нора продовжила:

— І я не варіант.

— Тоді що це за вибір?

— Вибір без жертви.

Кай довго мовчав.

— Такого не буває.

Селін подивилася на нього.

— Буває.

— Де?

— Тут.

Вона поклала долоню на його руку.

— Ми просто ніколи не дозволяли собі його зробити.

Кай дивився на неї.

— Якщо я виберу себе...

— Ти не зрадиш мене.

— А якщо ти зникнеш?

— Тоді це буде не твоя вина.

— А якщо Нора...

Нора перебила:

— Якщо я зникну, це не означає, що ти мене втратив.

Кай подивився на неї.

— Ти справді не боїшся?

Нора трохи подумала.

— Боюся.

— Тоді чому така спокійна?

— Бо я вже була стерта.

Пауза.

— Найстрашніше вже сталося.

Селін тихо сказала:

— Ні.

Нора подивилася на неї.

— Що?

— Найстрашніше не те, що тебе стерли.

Селін подивилася на Кая.

— Найстрашніше, що ми повірили, ніби без тебе наші спогади справжні.

Нора усміхнулася.

— Тепер ти пам'ятаєш.

— Так.

— Тоді цього достатньо.

Екран раптом засвітився червоним.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ.

НЕЗАЛЕЖНА ПОВЕДІНКА.

Кай усміхнувся.

— Схоже, ми їй не подобаємося.

— Мені теж не подобається вона.

— Це взаємно.