Розділ 9. Причина

У кухні стало так тихо, що Селін почула, як десь усередині старого холодильника клацнув механізм.

Ніхто не рухався.

Кай дивився на чоловіка.

Єва дивилася на чоловіка.

А чоловік дивився на Кая так, ніби саме цієї миті чекав роками.

— Причина? — повторив Кай.

— Так.

— Причина чого?

Чоловік не відповів.

Єва сказала:

— Не змушуй його розповідати.

— Чому?

— Бо після цього ти вже не зможеш дивитися на себе так само.

Кай коротко всміхнувся.

— Після останніх кількох годин це вже не дуже актуальна проблема.

Селін глянула на нього.

— Дивно, але це правда.

Єва опустила очі.

— Ти досі жартуєш.

— Це допомагає.

— Ні.

Вона подивилася на Селін.

— Це допомагає тобі не згадувати.

Селін перестала усміхатися.

— Тоді говори.

Єва мовчала.

— Я втомилася від загадок.

Кай став поруч із Селін.

— Я теж.

Чоловік біля дверей тихо сказав:

— Вона не може розповісти.

— Чому?

— Бо вона сама не знає всієї правди.

Єва різко подивилася на нього.

— Замовкни.

— Ти ж знаєш, що я правий.

— Ти завжди був упевнений, що правий.

— А ти завжди боялася перевірити.

Кай втрутився:

— Досить.

Обидва замовкли.

Кай дивився на чоловіка.

— Почни з простого.

— Якого?

— Хто ти?

Чоловік опустив погляд.

Потім сказав:

— Моє ім'я тобі нічого не дасть.

— Спробуй.

— Мене звали Леон.

Селін завмерла.

Кай теж.

— Леон?

Чоловік кивнув.

— Так.

У кімнаті ніби стало холодніше.

Кай повільно сказав:

— Леон загинув.

— Ні.

— Ми бачили записи.

— Записи були справжні.

— Тоді як ти...

Леон перебив:

— Я був 17-С.

Селін дивилася на нього.

У пам'яті промайнув уривок.

Коридор.

Червоне світло.

Хлопчик, який сидить на підлозі.

На його руці чорний маркером напис:

17-С.

Вона відступила.

— Ти був дитиною.

— Так.

— Тоді чому ти виглядаєш...

— Бо система не просто зберігала спогади.

Леон торкнувся своєї скроні.

— Вона зберігала людей.

Кай нахмурився.

— Копії?

— Частково.

— Ти копія?

— Ні.

Леон подивився на нього.

— Я оригінал, якого система навчилася боятися.

Єва тихо сказала:

— Він першим зрозумів, що протокол не спостерігає за людьми.

Селін повернулася до неї.

— А за чим?

Єва відповіла:

— За рішеннями.

Кай мовчав.

Єва продовжила:

— Вона не хотіла знати, що люди пам'ятають.

— Тоді що?

— Що вони зроблять, якщо заберуть у них право пам'ятати.

Селін повільно опустила погляд на книгу.

— Тому нас змушували забувати.

— Так.

— І вибирати.

— Так.

Кай різко запитав:

— Але навіщо?

Єва подивилася на нього.

— Щоб створити людину, яка могла б приймати рішення без власної пам'яті.

Пауза.

— Людину, яка довіряє тільки правилам.

Селін тихо сказала:

— Системного автора.

Єва кивнула.

— Саме його.

Кай подивився на Леона.

— Ти був першим.

— Так.

— Але чому ти став проблемою?

Леон усміхнувся.

— Бо я пам'ятав.

— Що?

— Себе.

Кай не зрозумів.

Леон підійшов до столу.

Взяв книгу.

Розгорнув її посередині.

На сторінці була фотографія.

Кай.

Селін.

Міра.

І Леон.

Четверо дітей.

Селін вдивлялася в фотографію.

— Я не пам'ятаю цього.

— Звичайно.

— Чому?

— Тому що фотографію зробили до першого циклу.

Кай дивився на зображення.

— Ми знали його?

— Ви були друзями.

Селін різко подивилася на Леона.

— Друзями?

— Так.

— Чому я цього не пам'ятаю?

Леон відповів:

— Бо саме через тебе мене стерли.

Кай миттєво напружився.

— Не звинувачуй її.

— Я не звинувачую.

Леон поклав фотографію назад.

— Я пояснюю.

Селін тихо запитала:

— Що сталося?

Леон подивився на неї.

— Ти знайшла перший архів.

— Я?

— Так.

— Але я була дитиною.

— Саме тому вони не очікували, що ти зрозумієш його.

Селін провела пальцем по краю фотографії.

— Що я знайшла?

— Запис.

— Який?

Леон відповів:

— Запис Єви.

Кай повернувся до Єви.

— Що там було?

Єва не відповідала.

Леон сказав:

— Вона говорила про майбутній протокол.

Селін підняла очі.

— Який?

— Той, у якому Кай мав стати автором.

Кай завмер.

— Але тоді я був дитиною.

— Саме тому.

Леон дивився прямо на нього.

— Вони не хотіли зробити тебе автором, коли ти виростеш.

Пауза.

— Вони хотіли виховати тебе ним.

Кай нічого не сказав.

Селін відчула, як усередині все холоне.

— Тоді я...

Леон повернувся до неї.

— Ти зламала план.

— Як?

— Ти прив'язала Кая до себе.

Єва заплющила очі.

— Селін...

— Ні.

Селін підняла руку.

— Я хочу почути.

Єва мовчала.

Леон продовжив:

— Вони могли контролювати його пам'ять.

— Але не емоції, — сказала Селін.

— Саме так.

Кай дивився на неї.

— Тому вони весь час намагалися нас розділити.

Леон кивнув.

— І тому ти попросила його забути тебе.

Селін зблідла.

— Але це було пізніше.

— Так.

— Значить...

— Ти знала, що вони спробують зробити з ним.

Кай різко сказав:

— Ти знала?

Селін повернулася до нього.

— Не все.

— Але знала?

— Я пам'ятала страх.

— Чий?

Вона мовчала.

Леон відповів:

— Свій.

Селін подивилася на нього.

— Ні.

— Ти боялася не того, що зроблять із тобою.

Леон говорив тихо.

— Ти боялася того, ким Кай стане, якщо вони переможуть.