Розділ 4.

Ніхто не ворухнувся.

Дитячий голос знову пролунав із темряви:

— Ви довго.

Кай повільно нахилився над шахтою.

— Це дитина?

— Схоже, — відповів Леон.

— Чудово.

Селін глянула на нього.

— Що?

— Після всього, що ми побачили, мене вже лякає навіть дитячий голос.

— Мене теж.

— Добре. Значить, проблема не тільки в мені.

Арден підійшов до краю шахти.

— Тут не повинно бути цього рівня.

Знизу пролунало:

— Я теж так думав.

Кай підняв брови.

— Він зараз пожартував?

Леон похитав головою.

— Мені здається.

— Нарешті нормальна людина.

Селін подивилася вниз.

— Хто ти?

Кілька секунд було тихо.

Потім:

— Я той, кого ви шукали.

Кай насупився.

— Це вже казав Леон.

— Я не Леон.

Леон тихо сказав:

— Я знаю.

— Тоді хто?

Дитячий голос відповів:

— Вісімнадцятий.

У кімнаті стало тихо.

Арден різко відійшов від шахти.

— Ні.

Кай повернувся до нього.

— Ти знаєш, хто це?

Арден не відповів.

— Арден.

— Я думав, що його більше немає.

Селін відчула, як усередині все стиснулося.

— Кого?

Арден подивився на неї.

— Дитину, якої не мало бути.

Кай гірко усміхнувся.

— Здається, у нас тут ціла колекція дітей, яких не мало бути.

— Замовкни, Каю, — тихо сказала Селін.

— Я намагаюся пережити це психологічно.

— Ти говориш без паузи.

— Це моя терапія.

Леон усміхнувся.

— Працює?

— Ні.

Знизу почувся короткий сміх.

Усі знову завмерли.

Кай подивився вниз.

— Ти нас чуєш?

— Так.

— Ти давно тут?

Пауза.

— Сімнадцять років.

Селін зблідла.

— Сімнадцять?

— Так.

Кай подивився на Ардена.

— Як дитина могла прожити тут сімнадцять років?

Арден мовчав.

І саме його мовчання стало відповіддю.

Селін повільно сказала:

— Його не просто ховали.

Арден опустив очі.

— Ні.

— Його тримали тут.

— Так.

Леон стиснув кулаки.

— Хто?

Арден відповів:

— Система.

Кай різко повернувся.

— Система не може сама тримати дитину.

— Ця могла.

На стіні раптом увімкнувся екран.

З'явилася стара схема.

ПРОТОКОЛ 18.

Під нею:

МЕТА: ЗБЕРЕЖЕННЯ СВІДКА.

Селін підійшла ближче.

— Свідка?

Арден кивнув.

— Вісімнадцятий був створений не для експерименту.

Кай насупився.

— Що означає «створений»?

Арден мовчав.

Леон подивився на нього.

— Скажи їм.

Арден заплющив очі.

— Він народився після початку програми.

Кай застиг.

— Тобто...

— Він дитина двох учасників.

Селін повільно вдихнула.

— Кого?

Екран змінився.

З'явилося два імені.

УЧАСНИК 04.

УЧАСНИЦЯ 11.

А потім система видала:

СПОРІДНЕНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕНО.

Кай довго дивився на напис.

— Вони були братом і сестрою?

Арден похитав головою.

— Ні.

— Тоді хто?

Арден не встиг відповісти.

Дитячий голос пролунав знизу:

— Мої батьки.

Селін прикрила рот рукою.

Кай подивився вниз.

— Ти знаєш, хто ми?

— Так.

— Звідки?

— Вони розповідали.

— Хто?

— Ті, хто приходив до мене.

Леон напружився.

— Хто приходив?

— Спочатку багато людей.

— А потім?

Довга пауза.

— Потім тільки один.

Кай подивився на Селін.

— Спостерігач?

Дитячий голос відповів:

— Ні.

Екран раптом згас.

А потім увімкнувся знову.

На ньому з'явився напис:

СПОСТЕРІГАЧ — НЕ ТВОРЕЦЬ.

Нижче:

СПРАВЖНІЙ ТВОРЕЦЬ — ДОСТУП ЗАБОРОНЕНО.

Кай видихнув.

— Я вже ненавиджу цю систему.

Селін глянула на нього.

— Ти ненавидиш усе, що не пояснює тобі нічого.

— Неправда.

— Назви одне.

Кай задумався.

— Каву.

— Ти п'єш її щодня.

— Саме тому маю право її ненавидіти.

Леон засміявся.

Напруга на секунду відступила.

А потім знизу пролунав голос:

— Каю.

Він завмер.

— Звідки ти знаєш моє ім'я?

— Мені показували твою фотографію.

— Коли?

— Щодня.

Кай перестав усміхатися.

— Навіщо?

— Казали, що ти повернешся.

Селін підійшла ближче.

— Хто казав?

Дитина відповіла:

— Твоя мама.

Селін застигла.

— Моя?

— Так.

Кай подивився на неї.

— Вона знала про нього.

Арден тихо сказав:

— Вона знала.

Селін повернулася до нього.

— І знову ти знав.

Арден не відповів.

— Скільки ще, Арден?

— Я не знаю.

— Ти весь час кажеш це.

— Бо це правда.

— Тоді вперше зроби щось корисне.

Арден подивився на неї.

— Що?

Селін показала на шахту.

— Дістань нам вісімнадцятого.

Кай усміхнувся.

— Оце вже моя Селін.

Вона глянула на нього.

— Твоя?

Кай одразу виправився:

— Наша. Колективна. Сімейна. Психологічно травмована.

Леон тихо засміявся.

— Ти безнадійний.

— Зате живий.

Арден знайшов металеву драбину, заховану під панеллю.

Вона вела вниз.

Кай подивився в темряву.

— Я перший.

— Ні, — сказала Селін.

— Чому?

— Бо ти завжди лізеш першим у небезпеку.

— І?

— Цього разу я піду першою.

Кай подивився на неї.

— Ти теж безнадійна.

Селін усміхнулася.

— Знаю.

Вона ступила на першу сходинку.

Десь унизу загорілося світло.

А дитячий голос прошепотів:

— Селін...

Вона завмерла.

— Що?

— Не бійся.

— Чому?

Пауза.

— Бо я пам'ятаю, що сталося з твоєю мамою.

Селін перестала дихати.

Кай одразу спустився слідом.