Поки ти була поруч

1 Між нами — три роки мовчання

— Софіє, ти знову дивишся на мене.

— Я просто думаю.

— Про що?

— Про те, як сильно ти мене дратуєш.

Аліна засміялася й кинула в мене подушкою.

Я зловила її, але не встигла сховати усмішку.

Ось так починалися майже всі наші ранки. Її сміх, моя кава, розкидані речі на дивані й нескінченні суперечки через те, хто сьогодні миє посуд.

Ми жили разом уже другий рік.

Іноді я думала, що знаю про Аліну абсолютно все. Знала, що вона не любить холодну каву, боїться грози, засинає тільки з увімкненим нічником і завжди забуває зарядити телефон.

Я знала навіть те, як вона виглядає, коли їй хочеться плакати, але вона вдає, що все добре.

Але була одна річ, про яку вона не знала.

Я була закохана в неї.

Не тиждень. Не місяць.

Три роки.

— Ти сьогодні йдеш на пари? — запитала вона, натягуючи светр.

— Ні, вирішила стати безробітною.

— Чудово. Тоді приготуй вечерю.

— А ти вирішила стати моєю дружиною?

Аліна завмерла.

Усього на секунду.

Потім усміхнулася.

— Якщо ти навчишся готувати щось, крім макаронів.

Я засміялася разом із нею, хоча всередині щось неприємно стиснулося.

Дружина.

Я навіть не уявляла, як це — почути від неї таке слово серйозно.

Університет зустрів нас звичним шумом.

Аліна йшла поруч, тримаючи в руках дві кави. Одну простягнула мені, навіть не запитавши, яку саме я хочу.

Вона завжди пам'ятала.

— Софіє!

До нас підійшла Марта з нашої групи.

— Ти бачила, хто сьогодні прийшов на факультет?

— Ні. А що?

— Новенький. Максим. Він питав про тебе.

Я відчула, як Аліна трохи віддалилася.

— Про неї? — перепитала вона.

— Так. Сказав, що хоче познайомитися.

— Нехай знайомиться, — відповіла Аліна замість мене.

Я повернула голову.

— Ти чого?

— Нічого.

Але я знала цей тон.

Вона ревнувала.

І найгірше було те, що мені це подобалося.

Увечері ми повернулися додому пізніше, ніж планували.

Аліна мовчала вже майже годину.

— Ти образилася? — запитала я.

— Ні.

— Аліно.

— Що?

— Подивися на мене.

Вона повернулася.

Її зелені очі зустрілися з моїми.

— Ти подобаєшся Максиму? — раптом запитала вона.

— Можливо.

— І що?

— Не знаю. А що?

Аліна опустила погляд.

— Нічого. Просто не хочу, щоб ти перестала проводити зі мною час.

Я сіла поруч.

— Ти серйозно думаєш, що якийсь хлопець може тебе замінити?

Вона мовчала.

Я обережно торкнулася її руки.

— Ти моя найкраща подруга.

Найкраща подруга.

Ці слова завжди були для мене одночасно порятунком і покаранням.

Аліна подивилася на наші переплетені пальці.

— А якщо я не хочу бути тільки найкращою подругою?

Моє серце пропустило удар.

— Що?

Вона різко забрала руку.

— Забудь. Я дурниці говорю.

— Аліно, почекай...

— Я втомилася. Піду спати.

Вона пішла до своєї кімнати.

А я залишилася сидіти на дивані, дивлячись на порожнє місце поруч.

Вперше за три роки мені здалося, що між нами може статися щось справжнє.

І вперше я злякалася настільки, що не змогла навіть підвестися.

Тієї ночі я довго не могла заснути.

О 02:17 телефон засвітився.

Повідомлення від Аліни.

Аліна: Ти спиш?

Я: Ні.

Аліна: Можна до тебе?

Я ще не встигла відповісти, як двері тихенько відчинилися.

Вона стояла на порозі з подушкою в руках.

— Мені страшно самій, — прошепотіла вона.

Я відсунула ковдру.

— Іди сюди.

Аліна лягла поруч, повернулася до мене спиною й майже одразу притулилася ближче.

Я відчувала її дихання біля своєї шиї.

— Софіє?

— Мм?

— Ти колись закохувалася в людину, з якою не могла бути?

Я заплющила очі.

— Так.

— І що ти робила?

— Мовчала.

Вона довго нічого не говорила.

Потім прошепотіла:

— Я теж.

Я хотіла запитати, кого вона мала на увазі.

Хотіла повернути її до себе.

Хотіла нарешті сказати правду.

Але не наважилася.

Тому просто обійняла її міцніше.

І не знала, що ця ніч стане одним із найщасливіших спогадів, до яких я повертатимуся тоді, коли її вже не буде поруч.

Бо іноді життя забирає найдорожче саме тоді, коли ти починаєш вірити, що нарешті можеш бути щасливою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше