Поки мовчить дощ
23
Пів року минуло як один день. Поліція затримала приватного лікаря, який зізнався у виписуванні смертоносних доз під тиском і за великі гроші від Олени. Проти неї розпочався гучний судовий процес, і їй загрожував тривалий термін ув'язнення.
Дім Андрія Коваленка під Києвом більше не здавався похмурим і холодним.
Марта стояла на терасі заміського будинку, дивилася на розкішний сад і слухала, як по листю тихо шелестить осінній дощ. У її руках був той самий темно-синій щоденник матері, але тепер у ньому більше не було гіркоти — лише пам'ять про велике, хоч і драматичне кохання.
За спиною пролунали тихі кроки. Іван підійшов ззаду, м'яко обняв її за талію й притулився підборіддям до її плеча.
— Про що думаєш? — тихо запитав він.
— Про те, як дивно влашковане життя, — усміхнулася Марта, накриваючи його долоні своїми. — Ми могли б ніколи не зустрітися... або зустрітися і стати ворогами. А зараз ми тут.
— Доля знає, що робить, — сказав Іван і м'яко поцілував її у скроню. — Твій батько хотів, щоб ти була щасливою й захищеною. I я обіцяю, що так і буде.
За вікном тихо вщухав дощ, поступаючись місцем першим променям сонця, які пробивалися крізь хмари. Вони стояли разом, готові розпочати нову сторінку свого життя — без брехні, без страху і з вірою в майбутнє.
КІНЕЦЬ
#5620 в Любовні романи
#1189 в Короткий любовний роман
#2447 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
