19

Іван узяв щоденник Оксани. Його пальці обережно гортали пожовклі сторінки, поки очі жадібно вбирали кожен рядок, написаний акуратним жіночим почерком.

​Марта мовчки спостерігала за ним, помічаючи, як змінюється вираз його обличчя: від напруженого очікування до повного шоку й сумного усвідомлення.

​«...Андрій зізнався мені, що його шлюб із Оленою з самого початку був лише холодною угодою. Вона мала зв'язки та впливових батьків, які допомогли йому запустити бізнес, а він дав їй статус, багатство й забезпечене майбутнє для її маленького сина від першого шлюбу. Між ними ніколи не було кохання — лише холодний розрахунок і сухий контракт...»

​Іван важко видихнув і на мить заплющив очі, спираючись спиною на дерев'яну спинку лавки.

​— Шлюб за розрахунком... — тихо, з болем у голосі вимовив він. — Тепер усе складається. Я з дитинства пам'ятаю цю дивну, крижану атмосферу в домі. Вони майже не розмовляли, ніколи не обіймалися. Андрій завжди віддавав усьому себе роботі й мені... Він виховав мене як рідного сина, дарував тепло, якого я ніколи не відчував від власної матері. А для неї він був просто ресурсом. Безкінечним джерелом грошей та статусу.

​Він знову подивився на Марту, і в його очах промайнула глибока ніжність, змішана з провиною за дії матері.

​— Вона зрозуміла, що Андрій дізнався про вас і вирішив переписати спадщину на свою рідну доньку. Для неї це означало втратити все, над чим вона панувала роками. І тоді вона вирішила прискорити його смерть...

​Іван стиснув щоденник у руках, а потім обережно повернув його Марті, м'яко торкнувшись її пальців.

​— Я не дозволю їй знищити ще й тебе. У будинку Андрія під Києвом усе ще залишаються його речі, кабінет і медикаменти. Вона думає, що я на її боці. Я поїду туди сьогодні ж увечері й знайду докази того, що вона давала йому підроблені ліки.

​— Іване, це небезпечно, — стривожено мовила Марта, міцніше стиснувши його руку. — Вона відчуває, що втрачає контроль. Якщо вона зрозуміє, що ти шукаєш...

​— Вона нічого не запідозрить, — перебив її Іван, дивившись дівчині просто в очі з непохитною рішучістю. — Головне — вір мені.