Поки горить піч. (любов — берегиня землі).
Пролог
Коли її обмивали, піч не погасили.
У хаті було тепло.
Невістка зачинила двері й нікого не впустила.
У селі так не роблять.
Вона гріла воду.
Мила руки.
Мила обличчя.
Не дивилась довго.
Руки були холодні.
Ті самі, що місили тісто.
Тягнули буряки.
Тримали дім.
На подушці лежала коса.
Її розплели.
В хаті було тихо.
Тріскнула дровина.
Ніхто не підвівся.
Любов Дорошенко померла в своєму домі.
У тому самому, де все було на своїх місцях.
Піч горіла.
На столі лежало борошно.
Фартух висів на стільці.
Нічого не змінилось.
Тільки стало важче дихати.
#893 в Сучасна проза
#107 в Історичний роман
Відредаговано: 05.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
