Розділ 1 - " Беннети передвісники смерті "

У містечку Грейвстоун,де тіней завжди було більше, ніж світла,жила родина Беннетів ,що володіла найстарішим у краї похоронним бюро. Цей бізнес передавався у їхній родині з покоління в покоління,і кожен Беннет із гордістю продовжував справу предків. 

Містер і місіс Беннет мешкали у величезному похмурому маєтку,оточеному старими ялинами та тисовими деревами. Саме тут вони ховали тіла померлих, готували їх до останньої подорожі і влаштовували пишні похорони, які належним чином вшановували пам'ять небіжчиків.

Місіс Беннет любила розповідати гостям про традиції їхнього похоронного бізнесу, пояснюючи, що кожен ритуал має глибоке магічне значення. Вона вважала, що провести людину в останню путь - це не просто робота, а важлива духовна практика, що допомагає спокійно провести душу в інший світ.

Містер Беннет же більше переймався технічною стороною справи, наглядаючи за підготовкою тіл та облаштуванням могил. Він пишався тим, що їхня родина виробляє найякісніші труни та надгробки у всьому регіоні.

Так у похмурій тіні Грейвстоуна рід Беннетів продовжував свою велику справу, переплітаючи повсякденне ведення бізнесу з давніми традиціями та містичними ритуалами...

Якщо брати,до уваги те , що містер Беннет, не дуже любив дивитись телевізор лише футбол чи телешоу ,то його дружина навпаки могла би дивитись його хоч цілий день правда лише моторошні історії й про похорони дивних істот.Цим Місіс Беннет відрізнялася від звичайних людей,її звички та хобі дивували усіх.Вона могла із легкістю переглянути фільм жахів,та при тому ще й сміятися ніби це якась комедія.А її чоловік був менш прискіпливим і любив записати вечорами біля телевізору,дивлячись якісь як висловлювалась місіс Беннет « Дурні шоу-програми » також він пив в більшості безалкольне пиво та бувало зривався й купував просте з вмістом алкоголю й сушену рибу з здебільшого тараньку.Але сьогодні для сім’ї Беннетів був особливий день, їхнє б’юро під назвою " Беннети передвісники смерті " після тривалого ремонту відкрилося ,містяни Грейвстоуна поспішно набігли ,й утворили чергу. Заклад трохи змінився ззовні та зсередини.Зовні майоріла вивіска, а вікна змінили на панорамні. Ця вся атмосфера, могла нагадувати хелоуін,адже гарбузи з вирізними мордочка та штучна павутина, також знаходилися.Моторошний дзвінок у двері,що додавав хижості цьому місцю. Черга із клієнтів сягала близько 27 людей хижих істот та різної нечесті коли підійшли до бюро обоє Беннетів.

     — Шановні.Ми відкриється через двадцять хвилин! Зачекайте, ще трохи. – Наголосив,містер Беннет й нахмурив брови. Було видно, що йому недовподи бачити стільки людей, та врешті - решть він не мав ні вибору ні плану втечі від роботи. Натовп ,став чекати ,поки пара доходила до другого входу, влаштованого щоб не помітно пробиратися у будівлю.Місіс Беннет,голосно рухнулася ,через вікно побивши його.Скло розсипалося біля стола,де мав би сидіти її чоловік.Після голосного тріску розбитого скла, місіс Беннет зайшла всередину, прямуючи до робочого місця свого чоловіка.Містер Беннет, дещо обурений шумною поведінкою дружини, але вже звиклий до її нестандартних методів, спокійно сів за свій стіл і дістав з шухляди пляшку безалкогольного пива.

      — Любий, як ти гадаєш, чи всі ці люди прийшли саме по нашу послугу? - запитала місіс Беннет, оглядаючи нетерплячий натовп за вікном.

      — Звісно, кохана . Ми ж відкрили наше бюро  після ремонту, так що вони всі прийшли саме до нас, - відповів містер Беннет, відкриваючи пляшку пива.

   Місіс Беннет задоволено кивнула і попрямувала до вікна, щоб відкрити штори.Вона завжди любила спостерігати за реакцією клієнтів, коли вони вперше бачили декорований офіс.Натовп за вікном затамував подих, роздивляючись гарбузи з вирізаними моторошними мордочками та штучну павутину, що прикрашала фасад будівлі.

       — Ну що ж, милий, давай не примушувати їх чекати довше.Пора зустрічати наших клієнтів, - промовила місіс Беннет,повертаючись до столу чоловіка.

      Містер Беннет зробив ковток пива і кивнув, готуючись до чергового робочого дня в їхньому незвичному сімейному бізнесі.

 Увійшла перша особа,її обличчя було повністю прикрите,видавалися лише світло – карі безневинні очі.Дівчина з обличчям, прикритим капюшоном, обережно увійшла до офісу Беннетів. Очі її були лагідними та сповненими смутку.

     — Вітаю вас, - тихо промовила вона. – Я прийшла, щоб дізнатися,як повернути собі життя... Кілька місяців тому я зазнала страшної пожежі, і тепер почуваюся наче напівпривид у власному тілі.

    Міс Беннет співчутливо підійшла до дівчини і лагідно поклала руку їй на плече.

    — Ми допоможемо вам,як вас звуть?Можливо хочете чаю?Чи якогось відвару з ялини чи осики?

    — Ні,дякую..я вам буду вдячна..зможу дати 49 неллів..це все що у мене є..зарплата буде лише через 3 тижні..Я Харпер Стюарт..мені 19..

    — Будь ласка, розкажіть нам детальніше про те, що з вами сталося.Ні,залиште гроші собі..потім віддасте,якщо зможете..вам потрібно за щось жити..але,якщо бажаєте то ми надамо вам житло й також їжу. - лагідно попросила місіс Беннет,з жалем глянула на дівчину.