Глава 13. Про ідеального хлопця для не ідеальної Наталі

До кінця тижня дві перші серії, з нашою участю, вийшли на перше місце в трендах ютуба, над нами сміялися, але по-доброму, називаючи найзабавнішою і наймилішою парочкою з сильною хімією. Ми стали улюбленцями аудиторії. 

Ну ось, а ми ж планували за тиждень зійти з дистанції. 

- Привіт, - привіталася зі своїми колегами, впевнено цокаючи підборами по опен спейсу.

- Наша зірка прайм-тайму! - вирулила із-за рогу Лєра, моя подруженька найулюбленіша. - Ти до себе так бадьоро прямуєш? 

- Ну так. 

- Я з тобою. Хочу обговорити проект новий. Пам'ятаєш ще? 

- Не будь такою модною, найманий співробітнику, - зарозуміло сказала я, знаючи, що Лєрка в курсі мого специфічного почуття гумору. Хоча я зараз і не жартую. 

Про проект говорили довго і конструктивно, потім ще про одне почали і так щось кави бахнути захотілося, як не перед добром. 

- Пішли кави заваримо, - перервала я звіт свого зама, Валерія так захопилася, що зупинилася секунд через 20. Поки дійшла інформація до мозку ... Ох, треба працювати над швидкістю реакції і їй, і мені.

- Наталі, як там ваші справи з Тимуром? Виглядаєте бомбічно разом, а які розряди між вами стріляють, цілі грозові блискавки. Ух! - цього слід було очікувати, кави захотілося мені, пий, дивись, не захлибнися, тому тепер від розмови не відвертітися. 

- Ну ти сама все бачила, - філософськи помічаю, розглядаючи свіженький манікюр. 

- Ви живете разом? У тому будиночку? А чому ваш спільний сон не показують? - посипалися запитання.

- Гей, подруго! Ти ж доросла і розумна жінка! Правда думаєш, що ми в тому будиночку живемо і ночуємо? Так я там два рази в житті була, по кілька годин, кругом оператори, сценаристи, інший стафф, який сон і проживання? Ти мене дивуєш своєю наївністю. 

- А по ефірах не скажеш ... Так вони добре змонтували, що навіть я повірила. А як Карімов їх прогнав «ви будете знімати, як ми митися будемо?» і погляд такий ... Чоловік з великої літери! - мрійливо промовила вона. 

- Гей! Ти полегше там з фантазіями! Чоловік зайнятий взагалі-то! - грізно похитала гривою волосся і провела пальчиками по своїй витонченій фігурці, - І пасія у нього що треба! 

- Фіктивна тільки. Чи вже ні? – що ж вона по болючому відращу?! Я останнім часом так ревниво ставлюся до псевдо-нареченого, що навіть самій здається перебором. Що зі мною не так? 

- Нічого не змінилося, але ти слюнки витри і тримай себе в руках. Він поки-що мій! - ось! Мій і все! 

- Дивись, Суботіна, щоб сліз потім не лила за фатальним красенем! - Лєра задумливо подивилася на мене, роблячи ковток кави. 

- Ти забула, я взагалі-то Іллю чекаю. 

- Ну як тут забудеш, це ж твій майбутній чоловік. Єдиний і неповторний. Тягне тебе, Наташо, на дивних чоловіків. Ні, щоб якогось офісного менеджера середньої ланки, їй екзотику подавай. То їй невловимого кризового менеджера захотілося, тепер знаменитого піаніста, - і так протяжно зітхнула, таке відчуття, що все, моя пісенька проспівана, хрест поставлений, залишилося тільки чекати, коли закопають. 

- Піаніст – це вимушений захід, повторюся ! А Ілля обіцяв скоро прилетіти. 

- Ну так. Як і півроку тому обіцяв. І ще пів року тому. Прилетить з двома дітьми, або трьома. За такий час і чотирьох можна зробити! - ніколи подруга не любила мого друга і товариша по сексу, Іллю Лабунського. 

А він же ідеальний кандидат в чоловіки - розумний, самодостатній, красивий, багатий, впевненість у собі. Великого кохання і пристрасті у нас не сталося, але хороші і довірливі відносини теж вельми не погана основа для міцного шлюбу. 

Ось тільки його постійна робота в різних частинах світу додавала труднощів у відносинах. Останній раз ми наживо бачилися близько 8 місяців тому, чинно посиділи за склянкою віскі і навіть не переспали, просто заснули, як старі добрі друзі.

Ще ми ніколи не сварилися, ну ось ніколи, він завжди мене гасив, починав наводити аргументи, і таки спокійним голосом, неначе під час переговорів, але як не дивно, це мені завжди допомагало взяти себе в руки. 

Загалом, ідеальний кандидат. 

З Іллею навіть договір склали пару років назад, якщо не знайдемо велике кохання всього нашого життя, то в 32 роки укладемо союз. І ось нам обом по 32, пора вже. 

Треба тільки з Карімовим закінчити вакханалію. 

А завтра знімаємо нічні сцени, ну, як ми спати разом вкладаємося, милуємося в рамках цензури, і, власне, спимо. 

Заснути спокійно при таких розкладах не реально, а я спати повинна, щоб бути прекрасною і свіжою, як квіточка по весні, значить застосую заборонені прийоми. 

і треба вбрання підібрати, відправити Карімову на узгодження чи як? ... Господи, про що тільки думаю?! 

- Замислилась ти, Наталі. Про кого? Про Іллю- морозилку чи про гарячого піаніста? Признавайся, - опустила мене Лєра на грішну землю зі світу фантазій. 

- Все, пішли працювати, нічого ухилятися, пані замдиректоре! - рішуче поставила чашку з недопитою кавою на стіл і пішла до свого кабінету. 

Зайвого не думаємо, працюємо.