Глава 19: Горизонти можливого

Штаб-квартира корпорації «Терра Нова». Алкантара, штат Мараньян, Бразилія.

Корпус «А», 10 поверх. Адміністративний сектор. Кабінет президента.

11 липня 2120 року. 09:50 за місцевим часом (12:50 за Гринвічем).

Рамон Еспозіто невпинно всміхався, проте доброзичливістю від нього не віяло. Ця парадоксальна риса в його образі на початках спантеличила Мейєр. Тепер-бо вона зрозуміла, в чому справа – в хитрих очах, що гляділи не в очі співрозмовника, а кудись поблизу перенісся чи чола. Здавалося, він усміхається всередину себе, від задоволення відчуттям власної переваги або знанням про те, що не відають інші.

«Відаєш ти і справді багацько» – подумала вона. Еспозіто став мультимільйонером, працюючи на AISA. Його знали як одну з довірених осіб Саїда ібн Мохаммеда аль Мактума, чиєю давнішньою пристрастю, як і його батька, був космос. Шейхи розглядали космос передусім з кута свого ресурсного потенціалу. Мохаммед аль Мактум, якому допіру виповнилося 111 років, був одним із перших інвесторів у переробку місячного реголіту з метою видобутку гелію-3. Цим ізотопом користувалися в якості палива для термоядерних реакторів. Вклався він і у геологічну розвідку Марса. І якщо останній проєкт досі так і не мав успіху, то перший, зі спливом десятиліть, можна було вважати воістину стратегічною інвестицією. Станом на 2120 рік AISA контролювала понад 35% об’ємів виробництва місячного гелію-3. Очищений матеріал транспортували на Землю, де він сповна забезпечував паливну потребу мережі термоядерних електростанцій, що належали арабським державам. Його рештки продавалися на біржах за дуже високими цінами. Цей бізнес став ще більш прибутковим після будівництва місячного космічного ліфта, який здешевив доставку вантажів у кілька разів. І цей бізнес чекало велике майбутнє в міру подальшого розвитку термоядерної енергетики. Саїд аль Мактум прагнув повторити успіх батька. Під його керівництвом з середини 2110-тих AISA реалізовувала амбіційний проєкт щодо початку промислового освоєння поясу астероїдів, а також розробляла плани видобутку гелію-3 з газових гігантів Сонячної системи. Еспозіто був одним із головних драйверів обох цих проєктів.

– Я б воліла почути від вас більше даних, аніж чую зараз, після трьох тижнів роботи, – заявила Мейєр, змірявши Рамона невдоволеним поглядом. – Чи ви ділитеся ними тільки з принцом Саїдом?

– Навіть якби це було так, я не думаю, що тут є якийсь конфлікт інтересів, докторко Мейєр. Сеньйор Гізу за власною ініціативою запросив AISA до співпраці. Він називає принца Саїда своїм другом і партнером, – незворушно парирував її випад Еспозіто зі своїм фальшивим осміхом і холодним поглядом.

– Облишимо це. Я кажу зараз про конкретні результати. Ви – один із найдосвідченіших астромінералогів усієї планети, Рамоне. Ми передали вам у розпорядження надзвичайно детальні дані. Ніколи не повірю, що протягом трьох тижнів кропітких пошуків на базі цих даних у вас не склалося більш-менш чіткої картини.

– Якби ж то все було так просто, докторко Мейєр! – усміхнувся той. – Якби ця планета була розташована від нас на такій відстані, як Марс чи Венера, я без вагань заявив би, що треба негайно будувати стільки космічних кораблів, скільки можливо, вирушати туди й захоплювати максимум ресурсів, навіть якщо для цього знадобилися б війська. Йдеться про планету майже вп’ятеро більше за нашу, на якій, вочевидь, сотні мільйонів років існує органічне життя. Там є всі корисні копалини, які в нас у дефіциті чи виснажуються. Там виявлені й рідкісноземельні елементи. Але… все це тьмяніє перед величезним «але». До цієї планети – 113 трильйонів кілометрів.

– Всього 112,5 трильйонів. І вона до нас потроху наближається.

– Так, чув про це. Через 46 тисяч років вона буде від нас лишень у 88-ми трильйонах кілометрів, перш ніж почне знову віддалятися. Сподіваюся, ви не пропонуєте відкласти нашу розмову до цього часу, докторко Мейєр?

– Астрофізики воліють вимірювати такі відстані у світлових роках. Звучить не так страшно.

– В чому б ми не вимірювали цю відстань – космічному кораблю вдалося здолати її всього лише раз. Імовірніше за все – внаслідок дуже вдалого збігу обставин. Я не применшую геній доктора Купера, вашого й інших учених, дотичних до проєкту «Піонер». Та його успіх значною мірою був везінням. До того ж, політ в один бік зайняв 31 рік, а коштував цей проєкт 1,5 трильйони криптокредитів – лише на дрібку дешевше, ніж створення колонії на Марсі.

– До чого ви хилите, Рамоне?

– До того, що навіть якби ця планета була заповнена алмазами, золотом, платиною, паладієм і іридієм, вже очищеними й готовими до транспортування, й нам би лишалося тільки літати за ними – цей бізнес-проєкт однаково б не окупився й за сотню років. Нема жодного сенсу міркувати про ресурси, ігноруючи логістику. В AISA націлені на освоєння поясу астероїдів з однієї простої причини – він ненабагато далі від Землі, ніж Марс, і в оглядовій перспективі може бути вигідно розробляти ресурси там. Імовірно, з часом стане вигідно видобувати гелій-3 з газових гігантів Сонячної системи. Та що стосується далекої зоряної системи… не подумайте, що я не розумію всієї наукової й екзистенційної цінності цього відкриття. Проте тут я виконую роль матеріаліста – у всіх значеннях цього слова.

– Якщо для вас це так очевидно, тоді чому ви все ще тут? – прямо запитала Моніка, всміхнувшись у відповідь.

Еспозіто знову відповів їй своїм неприємним хитруватим осміхом, який міг приховувати все що завгодно.