Глава 10: Війна – то війна

Центральний офіс корпорації «Оріон». Нью-Йорк, США.

13 червня 2120 року. 02:00 за місцевим часом (07:00 за Гринвічем).

Попри пізню ніч, голова корпорації «Оріон» Олівер Гепберн – благовидний, респектабельно вбраний білий чоловік шістдесяти восьми років із доброю усмішкою та естетичною сивиною, гідними перемоги на виборах щонайменше губернатора штату – перебував у своєму кабінеті. За панорамним вікном «Вежі Вічності» мальовничо перелискував вогнями хмарочосів, наземних і повітряних транспортних потоків вічно не сплячий Мангеттен.

Багато хто позаздрив би просторому кабінету з таким розкішним краєвидом. Та шлях на цю вершину корпоративного Олімпу був довгим та тернистим. Гепберн ішов ним десь починаючи з середньої школи. На успіх у такій справі можна було розраховувати завдяки комбінації багатьох факторів: неординарних вроджених задатків, блискучої освіти, потужних нейроімплантів та інших глибоких модифікацій мозку й тіла. Проте навіть серед тих, хто весь цей потенціал мав, одиницям таланило видертись аж так високо.

Корпорація «Оріон» утворилась у 2030-тих унаслідок злиття кількох технологічних компаній. То був смурний час постійних фінансових криз, які поклали кінець старій фінансовій системі й дали початок сучасній криптоекономіці. Американські технологічні корпорації піддавалися подвійному тиску. Держава, яку мотало судомами внутрішніх суперечок, рухалася до фіналу своєї світової гегемонії. Робилися спроби послабити великий бізнес антимонопольними заходами й витиснути з нього додаткові податки. Водночас, не дрімали могутні конкуренти – корейські, японські та китайські корпорації. Навіть великим гравцям доводилось об’єднуватися в конгломерати, аби вижити та зберегти свою могутність.

На перших порах свої ключові інтереси «Оріон» зосередив у сфері Інтернет-технологій, комунікацій, торгівлі й розваг, виробництва гаджетів, побутової техніки й софту. Компанія лише побічно заробляла на істерії, що того часу охопила всю планету через підготовку до марсіанської експансії. І це виявилося вдалою ідеєю. Марс був комерційно нецікавий людству. Флагмани експансії – «Спейс Ікс», «Блу Оріджин» і «Вірджин Галактік» – не лише не досягли в цій справі успіху, а й суттєво похитнули своє фінансове становище. Вони насилу спроміглись його виправити, об’єднавшись у існуючий дотепер конгломерат «СпейсКо».

Однак у 50-тих пріоритети «Оріона» змінилися. Посиленій мегакорпорації вдалося поглинути «Рейтеон Технолоджіз» і «Локхід Мартін» – гігантів американської аерокосмічної та оборонної промисловості. Ті в той час переживали не найкращі часи через зниження військових видатків на тлі вирішення Тайванської кризи. Відтоді підрозділи «Оріон Ейр енд Спейс» та «Оріон Дефенс» опинилися серед ключових відтинків бізнесу. Саме тому «Оріон» свого часу поглинув рештки прямуючої на дно «Терра Нови». Й саме тому в його розпорядженні тепер були дані «Піонера», що дали «Оріону» шанс стати першою в історії транспланетарною корпорацією. Шанс, що його реалізація могла стати ключовим викликом у кар’єрі Гепберна.

Конкуренти мали недремне око. Йдеться не тільки та не стільки про авантюриста Гізу, який, за великим рахунком, був пігмеєм поряд із лідерами глобального ринку.

Навіть серед західних корпорацій «Оріон» не був безроздільним лідером в авіакосмічній сфері. Давнім історичним суперником, і, мабуть, головним конкурентом «Оріона» на всіх ринках залишалася корпорація «Дженераль». Наприкінці ХХІ століття корпорація позбулася другого слова у своїй назві, але зате обзавелася новими активами: приєднала до себе флагмана авіабудування «Боінг», який перед тим злився з майже таким же великим «Нортроп Грумман». Третина всього, що літало в небі над Штатами, зійшло з конвеєрів заводів, які їм належали.

Настільки ж великим гравцем була європейська «Ейрспейс», що утворилася шляхом злиття «Ейрбас», «Сафран» і «Леонардо». Це був головний підрядник Європейського космічного агентства (ESA), який збудував практично все, що агентство відправило в космос за останні півстоліття.

Згадана раніше «СпейсКо» продовжила контролювати більшу частину позаземної інфраструктури Сонячної системи, а також всього вантажного й пасажирського космічного транспортного сполучення. Їхній досвід у космічному кораблебудуванні лишався безпрецедентним.

Не менш, а може й більш серйозними конкурентами були східні компанії, найпаче – державна корпорація AVCI, керована Китайським національним космічним агентством (CNSA), і російська «Євразкосмос». Свої інтереси в космічній сфері мали японські кейрецу та китайські чеболі, а також інші азійські та південноамериканські гіганти.

Цієї самої миті в надрах штаб-квартир кожного з цих гравців кипіла аналітична робота. Вони вже були готові задіяти свої ресурси – фінансові, матеріальні, людські, інформаційні, вплив та зв’язки в урядах і міжнародних організаціях. Все, аби отримати максимальну вигоду з нових можливостей, що постали перед людством.

«Що ж – у цю гру я грати вмію» – подумав Гепберн із самовпевненою усмішкою. Він був у розквіті своїх сил, готовий прийняти виклик.

У філіжанці в Олівера випускав пар щойно приготований кавовий напій. За хвилину Олівер зробив кілька ковтків, встигнувши проглянути низку повідомлень і затвердити деякі робочі документи. Рівно о 02:00, у визначений час, він відкинувся на спинку крісла, і нейропроцесор перевів його в режим нейроконференції.

– Бажаю доброго вечора, пані та панове. То що ми маємо?