Розділ 6. Чергова невдача

Ягиз, гладко поголений і до неподобства нагелений, ходою барса стрімко крокував до ліфтів. Усередині згораючи від нетерпіння. Вчорашня відмова лише примножила його захоплення та відверте бажання. Сьогодні він був настільки впевненим у собі, що у польоті своєї уяви міг бути з нею абсолютно будь-яким! Спокійно йти в розріз із законами сили, наполегливості та характеру! Адже насамперед переконався в головному — що все взаємно! І її тверде «ні» мовою чоловічого марнославства прозвучало як голосне запрошуюче «так»… просто трохи пізніше.

З Хазан все було складніше. Дівчина, залишившись у кімнаті за замкненими дверима, скинувши підбори та бюстьє, гірко заплакала в подушку. Вона й так довго протрималася. Вечірній променад у копанні коханця, здавалося, закрив кришку домовини, вбивши останній іржавий цвях. Нещасніше Чамкиран не було жінки на світі. Він вибрав її, а не Джерен? І що? Запропонував стосунки? Так, на годину у себе у квартирі. Очікуваного задоволення не трапилося, а зовсім недавно, в машині, вона чисто по-жіночому навіть тріумфувала.

Ранок видався огидно-мерзлим. Мрячив дощ і небо затяг туман — пекельна суміш. Адвокатка не поспішала в офіс, ніби перевіряла на міцність своє уявне звільнення та напускний захист Егемена. Тягуче болото бездонної туги та розчарування розлилося в горлі… Погань. «А чи не послати їх усіх разом нахер?» думала Хазан.

- Хазан? - ручка різко смикнулася.

- Аллах… мамо, ти мене налякала.

- Ти на роботу збираєшся?

- А чи варто… - пробубніла вона нікуди.

- Не зрозуміла? У якому сенсі?

- Збираюся, мамо, збираюсь. Ти ж бачиш, я майже готова.

Фазилет склала руки на грудях.

- Щось ти не дуже поспішаєш.

Голос жінки змінився, в'їдливо натякаючи, що доведеться затриматися ще на десять хвилин. Їхні погляди зустрілися у відображенні. Хазан не витримала.

- Ну?.. Давай, запитуй.

- Чи не пан Егемен підвозив тебе вчора до самого дому?

Брюнетка зімкнула щелепи до скрегота зубів. Декілька миттєвостей… і вона старанно проковтнула раптовий приплив сказу, що здолав її.

- Він самий. Егемен.

- Дивись, Хазан… не будь дурепою.

- Не турбуйся далі, благаю. Я йому відмовила!

Аллах-Аллах… мати тільки розкрила рота, щоб голосно нарікати на дурість доньки, як та вирішила добити її остаточно.

- Відмовила, до того ж давно. Якщо ти маєш на увазі Хазима, звичайно. А вчора мене підвозив його син! Другий Егемен. Але й він пішов тією ж дорогою! — слова дівчини стали злісними та різкими, можливо, занадто. - І так, ось що! Незабаром я змінюю роботу.

Чамкиран схопила сумочку та вилетіла з кімнати. Фазилет-ханим залишилася пригнічено плескати очима. Хто б міг подумати, але вона зрозуміла, що перегнула. Щоб взбісити людину багато розуму не треба. Розум потрібен, щоб не взбісити…

********

У кабінеті пролунав наполегливий стукіт. Двічі, три, чотири. Адвокатка не поспішала. Вона повільно відклала папери, стала з-за столу, манерно поправила волосся біля шиї і, підійшовши ближче до дверей, потяглася до замку. Клац… і стало зрозуміло - чергове зіткнення почалося.

- Твоя нова тактика? Тепер мене ігноруватимеш?

Ягиз виглядав уражено, хоч і ретельно приховував це. Його звичний, до болю знайомий стан... витримане альденте, коли в глибині душі ти затраханий, але тримаєшся на віскі та тестостероні. Брюнетка навряд чи розуміла весь масштаб його обурення. Годинник показував початок шостої. Він прожогом увійшов у глиб кабінету і озирнувся на всі боки.

- Пан Ягиз не на будівництві? - сухо зауважила Хазан. - Я не сподівалася побачити вас в офісі.

Чоловік недовірливо примружився. Її холод дивно обпік йому обличчя і вії.

- Я сподівався, що ти зайдеш.

- Навіщо? Хіба в мене залишилися якісь справи на одинадцятому поверсі?

- Звичайно, мені, як і раніше, потрібен гарний адвокат.

Ніяк не відреагувавши, адвокатка лише гордо пробіглась по ньому вугільно-карими очима. Безмовно, відсторонено, якось… зовсім сторонньо.

Ягиз сам себе не впізнавав. Зараз він би нізащо не накинувся на неї із брудними поцілунками. Коханка збудувала залізобетонну перешкоду між ними одним поглядом.

- Чим же ти займаєшся тут цілий день? - на легкому нерві продовжив він.

- А що? Притримав за мною місце і вимагатимеш звітувати?

- Ми наче напарники. І ти начебто була не проти вчора. Чи я помиляюся?

Чамкиран стояла ніби крижана брила, що примерзла до підлоги.

- Напарники? Мм… Наскільки я зрозуміла, ти тепер мій патрон. А я — твій приватний адвокат. Чи візьмеш у секретарки?

- Що з тобою? Що змінилося за цю ніч?

«А справді, що?» замислилась Хазан. Він її просто дратував зараз. Без жодних там «що» та «чому». Без причини.

- Твоєму батькові послуги адвоката більше не потрібні.

- Та до чого, до біса, тут мій батько?

Дівчина врешті-решт рушила з місця і підійшла до вікна, розірвавши з ним зоровий контакт.

- Я отримую оклад за роботу в Егемен Груп. І пан Хазим був моїм роботодавцем. - вона зробила паузу. - А ти?

- Що я?

- А ти мені за що збираєшся платити?

Тона зросли. Діалог складався зовсім не так, як хотілося б Егеменові. До дурниці нерозумно… немов між чужинцями... ворогами. Озлоблені знаки питання наприкінці кожного речення били ніби хлистами. Трясця, а він весь ранок думав про неї!

Така різка зміна зрадницьки перетворювала недавнього циніка і хама на ущемленого слабака.

- Чорт… Ми не про те говоримо. — раптом втомлено видихнув Ягиз. - Я просто хотів тебе побачити. Тому злюся.

Іноді зовні спокійні люди ховають справжні душевні бурі. Молодий чоловік вперше за все їхнє знайомство звучав щиро й м'яко. Хазан вперше за їхню розмову відчула, що він їй таки не байдужий. Блять ...

Він повільно наблизився ззаду, оглядаючи брюнетку з голови до ніг. Довгі густі пасма хаотично погойдувалися біля попереку і волоски відразу потягнулися в намагніченому танці до його піджака, в носі лоскотало парфумом. Дзвінка тиша оголювала її дихання і неймовірно збуджувала. Аллах… цей коктейль виглядав настільки хтивим, що гарячий коханець в секунду намалював у своїх фантазіях найрозпусніше його продовження, ледь помітно поправляючи член у штанях. Але... він не доторкнувся до неї.