Глава 16

Тесалія сиділа на краєчку ліжка, заплющивши очі й тихо скрегочучи зубами від болю. На її колінах вмостилася Тінь. Чорна кішка зосереджено, м'яко зализувала магічні опіки на долонях своєї хазяйки. З кожним доторком її шорсткого язика злітали маленькі сріблясті іскри, а шкіра Тесс покривалася прохолодним серпанком, що поступово стягував розпечені рани. Магія фамільяра діяла повільно, але надійно.

Раптом Тесалія здригнулася. Крізь магічний захист маєтку вона чітко відчула, як поріг переступило джерело теплої, ясної та дещо нудотно-солодкої енергії.

- А ось і наш дипломований рятівник, - пробурмотіла Тесс, не відкриваючи очей.

Виходити з кімнати чи бігти назустріч відьма не збиралася – у цьому не було жодної потреби. Вона й так достеменно знала, що зараз відбуватиметься у спальні Алісії. Цілитель просто наситить виснажене тіло герцогині своєю чистою силою, залікує фізичні пошкодження тканин, які залишилися після виснажливої хвороби, і… о диво! Цього разу, вперше за довгі місяці, його магія нарешті спрацює на повну потужність. Адже паразита, який пожирав кожну краплю світла, більше не було.

- Тінь, сходи, поспостерігай, - ліниво скомандувала Тесс.

Фамільяр невдоволено пирхнув, відірвався від її долонь і знову згустком темряви вислизнув під двері. Тесалія звично прошепотіла закляття зв'язку і налаштувалася на зіниці кішки.

Перед очима відьми постала знайома картина спальні, але цього разу наповнена метушнею. Сивий цілитель у білому мантійному плащі, рясно пітніючи від хвилювання, тримав руки над грудьми Алісії. Його долоні випромінювали м’яке золотаве світло. Щойно ця магія торкнулася жінки, щоки герцогині миттєво порозовішали, а дихання стало глибоким і рівним.

- Це неймовірно! Це просто чудо! – вигукував цілитель, витираючи чоло хустинкою і ледь не підстрибуючи на місці від гордості за власний талант. – Криза минула! Прокляття... е-е, тобто, невідома хвороба відступила! Моє нове зілля нарешті подіяло, Ваша Світлість!

Поруч Ворон Вільт ледь не плакав, судомно стискаючи руку дружини, стара герцогиня полегшено посміхнулася, а діти радісно обіймали матір. Уся родина світилася від безмежного щастя, щиро вірячи, що кошмар закінчився.

Тесалія іронічно посміхнулася у своїй кімнаті й розірвала зв'язок. Через кілька секунд Тінь м'яко застрибнула назад на ліжко, тихо муркочучи і знову кидаючись до рук.

- Досить, маленька, відпочинь, - Тесс лагідно почухала кішку за вушком.

Вона піднесла долоні до обличчя і критично їх оглянула. Опіки майже зійшли, залишивши лише рожеві молоді сліди, але всередині відьма почувалася спустошеною, наче висушений колодязь. Магічні канали нили від напруги.

- Так не піде, - похитала головою Тінь, сповнена прагматизму. – Якщо ти будеш кожну тварюку в цьому домі випалювати власною силою, я просто вичерпаю до дна всю слину, а ти здохнеш від магічного виснаження раніше, ніж отримаєш своє придане. Нам потрібні ресурси.

- Ти права. Схоже, треба потрусити герцога на магічні дрібнички, - посміхнулася відьма та прикрила очі. Потрібно було поспати і відновити сили… 

Сон після виснажливого ритуалу виявився глибоким і цілющим. Коли Тесс розплющила очі, за вікнами маєтку вже панували вечірні сутінки. Магічні канали всередині більше не нили, а долоні повністю загоїлися, залишивши лише легке приємне поколювання. Відьма почувалася свіжою, ситою і… небезпечною для місцевої нечисті.

Причепурившись перед дзеркалом і розправивши важкі спідниці все тієї ж сукні, Тесалія впевнено вийшла в коридор. Тінь гордо бігла поруч, войовниче задерши хвіст.

Настав час для серйозної, ділової розмови з господарем маєтку. Накопичувачі – ось що їй було негайно потрібно. Старовинні артефакти, наповнені магією. З їхньою допомогою вона зможе розгорнути справжнє полювання на нечисть, не витрачаючи ні краплі власного дорогоцінного резерву.

Вже спускаючись широкими сходами на перший поверх, відьма відчула, що атмосфера в будинку знову починає тріщати від напруги. З боку кухні долітали приглушені звуки чергового скандалу: брязкіт посуду, вереск кухарки та чиїсь невдоволені вигуки. Тесс примружилася, увімкнувши відьмацький зір. Картина була очікуваною: у кухонному коридорі кублилося ціле скупчення жирних, липких шиксів. Вони буквально висли по кутках і над головами слуг, непомітно підштовхуючи людей до агресії, щипаючи їх за ауру й жадібно ковтаючи густі, брудні емоції роздратування.

- Яка огидна сарана, - гидливо мявкнула Тінь і повернула в бік їдальні, звідки теж доносився гучний гул голосів.

У столовій знову було шумно. Уся родина вже зібралася за довгим столом, і тут теж кипіла суперечка. Герцог Ворон, який уже встиг переодягнутися в чистий, хоч і скромний камзол, запекло доводив щось матері.

- Мамо, Алісія почувається набагато краще! Цілитель сказав, що криза минула! – гаряче переконував Ворон, збираючись підвестися. – Вона хоче спуститися до нас. Їй набридло лежати в тому ліжку, як трупу. Я сам принесу її сюди, вона просто посидить із нами за вечерею!

- Вороне, ти з глузду з'їхав від радості?! – смикнула його стара герцогиня, незадоволено стукаючи срібною виделкою по тарілці. – Вона ледь не померла сьогодні вранці! Її організм занадто слабкий для твоїх військових маневрів. Нехай лежить і набирається сил, а вечерю їй принесуть у кімнату.

Діти, Тая та Ріт, переглядалися, не знаючи, чий бік прийняти, а лорд Алекс сидів трохи осторонь у своєму візку, цинічно спостерігаючи за сімейним дебатами.

І, звісно ж, навколо столу знову розважався цілий пухнастий звіринець. Шикси, відчувши свіжу суперечку, аж пищали від задоволення. Один особливо нахабний згусток темряви сидів прямо на спинці стільця старої леді, розмахуючи лапками, а інший намагався залізти на плече герцога, щоб підлити олії у вогонь його роздратування.

Тесалія зупинилася в дверях їдальні, схрестивши руки на грудях. Її сірі очі недобре зблиснули. Захисні амулети надійно приховували її наміри, але всередині відьми вже закипала кровожерлива темна магія. Сили вона відновила чудово, резерв був повний, і на це конкретне заклинання вона вирішила не скупитися. Пухнастому кошмару цього маєтку офіційно прийшов кінецьк.