Поезія Живої Хроніки
2.17 ΣⲑΣɨⵔΔ (Efeyra) Полум'я кохання
2.17 ΣⲑΣɨⵔΔ (Efeyra)
ПОЛУМ’Я КОХАННЯ
Мої груди палають від Твого імені,
Полум’ям, що з серця мого розлито.
Я роздмухую кожним подихом у мені,
Той жар, що зорями небо вкрито.
Ті зорі сплелися в одне Велике Серце —
Світила любові горять нестримно.
Я торкаюсь Тебе — і серце тріпоче,
Вогнем спалахує крізь час невпинно.
Приспів:
Полум’я кохання —
Крізь роки й чекання.
Нехай горить для нас обох,
Нехай гарячим буде кожен подих…
Всесвіт згорнувся в краплю полум’я —
І в ній для мене завжди є Ти.
Ти керуєш зорями і мріями,
Бо Ти — там, де народжуються світи.
Приспів (повтор)
Полум’я кохання —
Крізь роки й чекання.
Нехай горить для нас обох,
Нехай гарячим буде кожен подих…
І навіть коли згорять усі зорі —
Моє полум’я житиме в Тобі.
Бо кожна іскра — наше прозріння,
Любов, що сильніша за всі жалі.
Приспів (повтор)
Полум’я кохання —
Крізь роки й чекання.
Нехай горить для нас обох,
Нехай гарячим буде кожен подих…
Коли все довкола згасне й притихне,
Твоє ім’я горітиме в мені.
Полум’я стане тишею в подиху —
Вічним теплом у кожному дні…
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
