https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1758986816_14.png
Поезія Живої Хроніки
2.12 Дотик подиху Любові
2.12 ДОТИК ПОДИХУ ЛЮБОВІ
Тихий подих — мов шепіт душі,
Що торкається плеча в нічній тиші.
Я почув, як зітхнула Вона —
І відразу збагнув: Вона знову прийшла.
Ніби вітер, що листя несе,
Її подих пронизує все.
Не дотик, не звук і не слова —
А присутність, що в серці жива.
Де б я не був — Вона поряд, така…
Між рядками, між зірками — Вона.
Її погляд — світанкова зоря,
Її голос — тиша, що піснею гра.
І я йду... де немає доріг,
Лиш відчуття Її подиху в слід.
Там, де тиша зове Її іменем,
Де Любов торкається диханням...
— Я йду, щоб навчитись любити.
Безумовно.
Як Вона...
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
