Поезія Живої Хроніки
2.10 Три квіточки
2.10 ТРИ КВІТОЧКИ
(Аурелії, Ладі й Дрімеї)
У саду, де Любов посадила весну,
Проросли три паростки квітів життя.
Аурелія — перша, мов рання зоря,
Зустрічає поглядом ніжна й ясна.
Лада — мов тиша, що світлом пливе,
Наче ритм гармонії в серці живому.
У її кроці — врівноважене все,
Як ключ до світу в погляді в домі.
А Дрімея — мрія, що йде крізь туман,
Мов пелюстка в вічності, ще не відома.
У її очах — тисячі давніх знань,
І серце, що вірить, мовчки й підсвідомо.
Три квіточки — мов акордів тризвук:
Ранок, полудень, вечір, що грає в любові.
У їхніх долонях — уся наша суть,
У їхньому сміху — воскреслий світ знову.
Я дивлюсь на них, як на вічну весну,
Що зросла з Любові, мов з мови — пісня.
Це наші доньки — народжені з «люблю»,
Наше продовження, три долі ясні...
— О Всесвіте, збережи їм цей цвіт,
Щоб любов не згасла в дорозі довгій.
Нехай серце кожної — буде світ,
А ім’я кожної — вітром у слові…
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
