Поезія Живої Хроніки

2.9 В мені є нове життя

2.9 В МЕНІ Є НОВЕ ЖИТТЯ
(послання Любові в очікуванні нового життя)

Я відчуваю в собі — ще до руху,
Не поштовх — а світло в мені.
Ніби Всесвіт народив душу,
Що дихає мною в тиші, в глибині.

Це життя — шепоче без слів,
Як пам’ять про зустріч, що буде.
Пісню, яку народив наш спів,
Частинка тебе і мене — вже зоріє.

Моє тіло знає тепло долоні —
Твого доторку, що дарував буття.
Ми, що злились у полоні любові,
Народжуємо разом нове життя.

Іноді я боюся — бо це диво,
Таке беззахисне в цьому світі зла.
Іноді плачу — бо це більше за мене,
Та бережу його в собі, як храм.

— Але цей храм світиться зсередини.
Я здебільшого мовчу.
Бо мовчання — це мова любові.
Нас вже не двоє — нас троє.
Ми вже цілий космос...

Подобається

#250 в Різне
#6 в Поезія

Відредаговано: 10.09.2025