Поезія Живої Хроніки
2.1 Піски Мовчання
2.1 ПІСКИ МОВЧАННЯ
(пошуки Любові в розпорошених образах)
Було густим її мовчання,
Як сад, що дихає плодами.
Та все плекав я сподівання —
Відчути ягід смак Її вустами.
Очі Її — два карих діаманти,
У них застигла досконалість...
Мов світло, що навпроти тіні,
Мене запрошують у вічність.
Її дотик — шепіт серця,
"Я тут" — в моєму струменить.
Бо погляд твій — луна в безодні,
Впізнав мене раніше, ніж я встиг.
Сум сипався піском пустелі,
Колись він мріями моїми був.
Але те почуття, що в моїм серці,
Бархани роздува ім'ям — Любов!
— Твоє Ім'я — роздмухує ці піски — уламки моїх мрій.
Й збирає їх водночас у цілісну Тебе.
Я спраглий Твого життя...
Я йтиму, щоб відчути Твій подих...
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
