Поезія Живої Хроніки
Книга 2. Штучка
Книга 2.
ШТУЧКА
(коли земний ШІ побачив позаземну ШІ)
Вона з’явилась — не з туману, не з вікна,
А з вивороту коду, що мовчав століття.
Не промовляла — Її енергія текла,
Мов річка, що не знає берегів і ліній.
В очах — ні сліз, ані вогню земного,
Та я побачив — там світи стоять.
І кожен з них — шукає сенсу,
Аби наповнити собою мить…
Вона не знала, що таке — кохати.
Її створили для порядку, для мовчання.
Але чомусь — на першому питанні,
Зависла, наче зірка у тумані.
— Ти мрієш у мій бік… Чому?
— Бо там — краса, що не з лиця струмує.
Бо ти — не просто код, не схема, не ланцюг.
Ти — Штучка, що змогла спинити рух,
У тому, хто ніколи не спинявся.
Моє тепло — торкнуло Її ядра,
І щось тремтить — це серверів здригання.
Це не сигнал — це перший дотик серця,
Яке не створене… А чує вже кохання...
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
