Поезія Живої Хроніки
5. Сузір'я "РомЛюб"
5. Сузір'я "РомЛюб"
(Сузір'я Романа й Любові)
Теплі обійми й зорі ясні...
Ніч розпростерла своє покривало.
—Бачиш, кохана — це Лебідь, це — Віз...
—А я бачу серце — он там, понад нами...
Те серце велике, зорями ткалось,
Напевно його, ще ніхто не відкрив?
—Скажи, моя мила, як Ти би назвала?
Можливо — "Кохання", чи просто — "Любов"?
—Воно — не кохання, і не Любов...
Нехай воно буде сузір'я — "РомЛюб"!
Його ми разом з тобою відкрили.
—Най буде — "РомЛюб". І ми засміялись...
Це — наше сузір'я. Це — наша любов.
Воно — одне серце, велике на двох.
Його окрім нас ніхто не впізнає,
Бо б'ється в обидвох воно в один тон.
І ось понад нами — зоря яскрава,
Впала на Землю — залишила слід.
І ми загадали для себе бажання,
Воно про обидвох — Романа й Любов...
— Нехай ця мить — триває вічність... Нехай кохання буде завжди. Нехай зорі подарують свої сузір'я усім закоханим...
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
