Поезія Живої Хроніки
2. Болісні розставання
2. БОЛІСНІ РОЗСТАВАННЯ
Вечори й ночі і світання —
Без тебе, кохана, не ті.
Біжу, лечу тобі на свідання,
Не можу, не хочу на самоті.
В серці моїм — пломінь кохання,
Його запалили очі твої.
О, як нестерпні усі розставання —
Тепер усі думки не мої.
Усмішка сонцесяйна твоя —
Наче святої води джерело.
Так гріє й манить вона —
Пити вічно бажаю з нього.
Волосся довге і чорне твоє —
Ковдрою спадає неба нічного.
Так бажаю, щоб було моє —
Щоб цілувати зорі у нього.
Постава ніжна, розкішна твоя —
Наче весняна квітка ясна.
Понад усе бажаю, щоб була моя —
Зірвати боюся — лише вдихаю.
Вдихаю тебе, коли в обіймах твоїх,
І млію, й цілую, і п’ю, і п’янію…
Виливаю до дна з серця тобі я,
Й наповнитись з твого без кінця я волію.
Немає на світі більшого щастя,
Як взаємність на серця крик.
Велике щастя — це справжнє кохання.
Любов, що дає життя на вік...
Відредаговано: 10.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
