Спустошення

І ось нарешті вільна, незалежна.

Так довго ми чекали цей вердикт:

ворог поборений, втрачено безмежно.

І замість радощів — суцільний біль жахів…

Тепер для кожного цей день

щось особливе:

і радість, і печаль в одній руці,

а також пам’ять, вдячність і спустошення, безсилля… —

все те, що вистраждали, витерпіли ми.

І тільки з часом розумієш оті прості бабусині слова:

усе дрібниці, діти, не жалійтеся,

ось тільки б діти, не війна!!!

Тоді здавалося нісенітниця!!!

Яка війна у 21 сторіччі?

А виявилось — це не маячня, а чийсь безглуздий план захоплення і сили…

23.03.2025

Bibik Iryna

P.s. 

Основою для написання цього вірша стали мої роздуми про те, що відчуватиме кожна людина після перемоги.

Звичайно, це буде свято. Довгоочікуване, вистраждане, омріяне. Але чи буде воно лише радісним?

Мені здається, що ні. Це буде день, у якому переплетуться найрізноманітніші емоції: радість і гордість, полегшення і вдячність, але водночас гіркота, біль і невимовний сум за тими, кого ми втратили.

Особливо за нашими захисниками, які віддали життя, боронячи Україну. За тими, хто вже ніколи не зустріне цей день разом із нами.

Ми так довго чекаємо перемоги, але не можемо забувати, якою ціною вона нам дасться. І, мабуть, саме тому це буде не просто свято. Це буде день пам’яті, вдячності, сліз і дуже різних почуттів.

Саме про це моє «Спустошення».

пісню покладену на вірші можно прослухати тут: https://youtube.com/shorts/1x8G17yBtn4?is=PUVe0u_V0SWHXrD3

або тут https://www.tiktok.com/@irynabibi?_r=1&_t=ZN-9BGzAGjZDfy