Поезія, написана серцем
Воїну і народу
Я букет з калинового цвіту
В саду уранці посплітаю,
І на могилу свіжу покладу,
Великий воїне, котрого поважаю.
Своєю кров'ю поле,
Неначе краплями роси зросив,
Своєю думкой море,
Човнами розуму у вічність переплив.
Своєю піснею колись
Міг Ти надать усім наснагу,
Колись молитвами моливсь -
Не стати б жертвою снаряду :
Таким ж і став...
Своє життя у вічність передав,
Але ж воно не згасло!
Іще живе в іскрі і пам'ять, і надія,
Звучить іще юнацьке гасло:
- Слава Україні, о Санта Марія!
Ще не згасли бої на Донбасі,
Ще не згасла пам'ять про Майдан,
Та я вірю, що битви погаснуть,
Але пам'ять згасити не дам,
Бо минуле, хоч близьке, хоч дальнє
Вже не зможе ніхто змінить,
Не поверне життя рука стальна,
Але зможе живих захистить.
Все минуле - наука велика
Про помилки розумних людей,
Там і доля буває столика
І дволикі звабляють людей.
Ми повинні помилки ці знати ,
Аби знову не повторить,
Ми повинні минуле згадати,
Але нове інакше творить,
Щоби мир і всесвітнеє щастя
Поєднало навіки весь мир.
Щоб прогнали разом всі нещастя,
Щоб творити історії вир.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
