частина 1

Щоб з тобою "все ок" - потрібно,

В телефоні дзвінок - мов срібло;

Коли поруч є ти - спокійно,-

Тиша. Шелест душі - покірно.

Щоб на небі зірки - горіли,

І від серця думки розквітли;

Щоб удвох назавжди - дослівно,

Хай би зникли лапки ймовірно.

Коли поруч є ти - магічно,

Все таке неважливе інше;

Хай би тільки: "все ок" - постійно,

Ні про що не прошу я більше.

Ти  - мій спокій,  Нічого не треба...

Коли "ок все" у тебе...-  

                                           в душі...

Наче янгол спустився на землю,

Моє серце спокійно стучить....

Твоє "норм" - колискова для мене.

Все, що треба!

                         Мій тин! Ти мій мир!

Я молюсь, аби мирним було небо

Над тобою в цю мить, -

                                         і ще мить....

Сплутались долі, більше ні слова -

Вічно чекатиме тільки душа,

Скільки любові у твоїй основі -

Марно невпинно Римує вірша?

В сутінках правда, чи може то злива

Від невимовного болю життя?

Грає на нервах  доля зрадлива,

Хоч би відправить війну в забуття!

Зімкнуті долі, - більше ні слова -

Часу вже досить спинити всю фальш!

Може любов та зневага раптова,

Все, що руйнує та шле як найдальш.

В темряві зорі малюють у вікнах,

Наче ніщо не спиняє життя.

Грає любов у серці неспинно,

Вірю, вона буде нам укриттям...

Сплутались долі, нехай ані слова...

Ти пам'ятаєш...

ті дні, коли були поруч?

коли любили і знали,

майбутнє наше єдине.

Ти пам'ятаєш...

ті мрії, що тримали голіруч?

ми вірили і обіцяли,

любитимо щогодини.

і де минуле?..

воно пішло чи спинилось?

а може десь опинилось

між небесами й землею?

невже минуло?

любов твоя лебедина

щебече як солов'іна,

невже щось трапилось з нею?

а пам'ятаєш?..

То був не ти, була не я

Занадто ми закохані були,

Тепер переді мной броня -

Ті дні були, але пройшли....

Не знаю я, чому все так,

Життя вирішує за нас.

Здавалось, ось любові знак,

Та ні...закінчився і цей романс.

То був не ти, була не Я,

Історія якась сумна...

Не склалася як пазл сім'я,

Хай так..попереду весна.

Скажи мені, як часто думав,

Що ти зумієш покохать?

Можливо ти любов надумав,

Щоб мовчки це життя гортать...

Скажи, чи серденько боліло,

"Кохаю" часто ти кричав?

Чи дарував з душею тіло,

Або ж любові не стрічав?

Скажи, чи вірив у кохання,

Коли воно до тебе йшло?

А може все ж чекав зізнання

Від неї, аби як було....

Скажи, а що як зрадиш ти...

Ту віру, що в душі її?

Невже ти приймеш "Відпусти",

Невже всі почуття німі?..

Скажи, а може олівцем

Ще зможеш виправити все,

Лиш словом "вибач" як взірцем

Ти на піску змалюй святе.

Скажи, а може все ж ми полетим

До наших мрій, крізь біль у край,

В якому кришталеві сни -

Танцюють душі, Обирай!

Лише питання - ти кохаєш?

Чи здатен ти її хранить?

Можливо все, якщо бажаєш,

Скажи, тримать чи відпустить?

Я тебе відпущу,

якщо ти мене просиш.

всі образи прощу,

вірю ти також зможеш.

Я кохаю тебе -

це найперше кохання;

без тебе все не те

і я маю прохання:

не забувай,

не забувай,

не забувай...

мене.

Я чекала

Як давно чекала

Зустріч цю.

Віриш, знала, я тебе знайду.

В моїх мріях

Ти такий і був, була і я.

Так давно

Тебе я звала

І жадала я.

Мої нерви -

На межі вони кричать

Що ніщо вже...

Не поможе. Не збагнуть тебе.

Та невже ж...

Нам не по дорозі,

Вщент...ти розбив всі думи, всю любов.

Я чекала.

Як давно тебе чекала я.

Вірила я, що нас доля знов зведе.

Я чекала.

Варто було так чекать?

Варто було чи навіщо ж я?

Мої нерви -

На межі вони кричать

Що ніщо вже...

Не поможе. Не збагнуть тебе.

Та невже ж...

Нам не по дорозі,

Вщент...ти розбив всі думи, всю любов.

Уяви, що нас немає поруч,

Що ми уже забуті...

І що ніщо не можна

Нам повернути знову.

Туди, де минуле щасливе,

Де ти, там де ти моє світло...

Уяви, що давно вже не разом,

Що вже - ні спасіння, ні ладу.

І що ніщо не є вічним

Зійшлись  дві дороги у прірву.

Я мрію піти....

Туди, де минуле щасливе,

Де ти, там де ти моє світло...

Скоріш...

Де є ти і я  разом

Туди де минуле й майбутнє

Одне

Де ми... де ми, того варті.

Залиш мене ,

залиш одну -

це вже провал,

ми більш не ті.

і що сказать?

мовчу крізь біль.

залиш - кажу

та в думах я прошу:

залишся!!! залишся ще.

не йди.

Залиш мене,

кричу зову!

навіщо ж так

тебе люблю

і що сказать,

мовчу крізь біль.

залиш - кажу

та в думах я прошу:

залишся!!! залишся ще.

не йди.

Не йди від мене...

Мої руки тремтять

Від болючої тиші,

І Ніяк не знайду

Я пігулки для втіхи.

Коли

Я чую твій голос,

Бачу твої очі -