Глава 8

Виявляється, це Сонька чоловіків зірковою хворобою вражає! Тепер Іванко сидить до неї ніби приклеївшись отим супер-пупер клеєм, а столичний ломака бджілкою пурхає, на стіл допомагає накривати, сердешний. Ой, я не можу, треба нашатиря собі до кишені покласти. У мене знову звичайно ж щелепа відвисла, боюся вона у мене взагалі скоро перестане підніматися, так і буду ходити як прибита.

- Веселенька сукня, тобі дуже личить! - глянула на мене сестричка. Ого, зазвичай коли Софія робить мені компліменти, це означає, що вона на сьомому небі від щастя і що вона вийшла на полювання. Невже Іван??? Та ладно, вони ж як валянок та в'єтнамок, абсолютно різні! Абсурд якийсь. Все це. Я про всяк випадок порахувала пальці на руці, щоб упевнитися, що я не сплю.

- А що ж ніхто на тебе фартушок не надів, Попелюшка ти моя? - клянусь, воно з мене саме виривається, варто мені тільки його побачити. - Крім мене і подбати про тебе нікому? Зараз ми це виправимо!

- Не треба, не треба, я вже закінчив. Чекали тільки на тебе, щоб влаштувати бій крашанками.

- Та що ж тут з'ясовувати і так зрозуміло у кого найкрутіші яйця, - пирхаю я і його помста не змушує на себе довго чекати. Підносячи мені кошика з крашанками, щоб нібито вибрала собі «знаряддя», цей збоченець невимушено цілує мене в губи, прекрасно знаючи, що при всіх я від нього відбиватися не стану. Але я примудрилася вкусити його за губу, а він боляче ущипнути мене за сідницю. Ой-ой, навіть пече, от же ж зараза, синець сто відсотків залишиться. Якщо так далі піде у нього замість губи одна пожована мочалка залишиться, а у мене вся дупа синя буде. 

Я вибрала собі зелене, під колір очей. Іван програв першим, потім Сонька, тато, мама і ось абсолютний чемпіон кинув на мене свій іронічний погляд.

- А можна я відразу здамся? – зітхнула я.

- Е ні, киця, все повинно бути за правилами. Переможець загадує бажання і воно, як стверджує твоя мама, моя майбутня улюблена теща, збувається!

Я заплющила очі. А почувши хрускіт своєї крашанки полегшено зітхнула, адже не можна бажати людині поганого, а якби я виграла, я б обов'язково що-небудь таке паскудне забажала для Назарчика, таке...

- А що ж це у нас не все, як у людей?! - сплескує руками мамуня. - Ви нас з ранку так приголомшили, що все з ніг на голову перевернулося! А похристосуватися?! Свято-то яке! Великдень! Три рази потрібно вимовити і три рази поцілуватися! Христос Воскрес! - першим мама впіймала Назара, який ухитрився після цього відпетляти від поцілунків з Сонькою та Іваном, зате з хижим виглядом повернувся до мене.

- Ну, йди сюди, йди до мене, моя рибко, - посміхнувся мені цей безбожник, згрібши  мене в свої обійми. Я не тільки вляпалася. Я ще й програла. В ту ж секунду, коли він заявив батькам про те, що ми тепер «разом». Мене зробив зарозумілий піжон з екскорт послуг, цей недешевий дамський угодник втер мені носа, мене заткнув за пояс якийсь столичний красунчик, уклав на лопатки якийсь збоченець, якому я тепер і здачі дати як слід не можу.

Звичайно ж він сів поруч зі мною ще й руку на спинку мого стільця поклав, після того як здавивши мене до хрускоту чмокав в щоки не три рази, а разів шість. Дражнить, дістає, знущається.

 Повернувшись в його сторону, щоб в черговий раз обпалити його отруйним зеленим поглядом, знову мимоволі принюхуюся. Як же офігенно він пахне! Голова обертом йде. Вже тільки за один цей аромат йому можна багато чого пробачити. М-м-м …кайф…

- Клайв Крістіан, - шепоче мені Назар, помітивши це моє нервове ковтання. - Мій улюблений парфум. Хочеш надушу для тебе хустинку?

І як тільки я відкрила рота, щоб з мене вирвалася чергова гидота у відповідь на цю іронію, як Назар голосно цікавиться у моєї мами:

- Тамаро Петрівна, ми тут з Даринкою ніяк не можемо вирішити, що ж вам подарувати на день народження? Може, ви нам підкажете, щоб ми встигли за місяць підготуватися і презентували дійсно потрібну річ? - я йому за це під столом на ногу наступила, а він за це знову непомітно мене вщипнув. Він вирішив мене доконати. Не тільки укласти на лопатки, а ще порвати на дрібні шматочки. Яке ще через місяць???

- Ой, та що ви, справді! Не вигадуйте, мої любі! У мене все є, - щасливо спалахнула мама. - Головне, щоб у вас все було добре! Це найкращий подарунок для матері! Ви й справді сьогодні всі світитеся, оченятка горять, любо-дорого глянути!

Ага, світимося, особливо я …загасаючою лампочкою.

- Значить буде сюрприз! - усміхається Назар, поки я продовжую топтати під столом його ратицю.

- Ви тільки коли родичі та сусіди сьогодні зберуться, не кажіть, що парами помінялися, люди вони у нас прості, боюся, не зрозуміють, навіщо їм цим голову забивати, - типу мама вже зрозуміла, кидає вона нам зі змовницьким видом. Ох, лишенько. Буде мені наука. 

- Ну що, хлопці, шашлик сам себе не приготує, хто зі мною? - знявши ранковий стрес і накотивши сто грам, тато задоволено потирає руки в передчутті, що святкування розтягнеться до самого вечора, і що скоро у нього буде компанія з ким можна перекинути чарку, тому що з «зятями» моєму татові не пощастило, не питущі виявилися. Один за кермом, а другий красень, мабуть, за здоровий спосіб життя. Не вживає наша модель алкоголю, от така цяця.

- Ідеш? - посміхаюся і шиплю йому тихенько. - Через десять хвилин від твого Крістіана Клайва жодної нотки не залишиться. Чи на запах багаття у сексі-хлопця алергія?