Глава 7

Я не бігла, я мчала, ніби здавала залік на час, стрибками, через город діда Тараса, не обгороджений двір Карпюків, ледь не вбилася, перелетівши через їхнього старого сліпого пса, а потім по сусідній вулиці і звернувши на перехресті рвонула додому, захлинаючись від адреналіну! Я відірвалася від переслідувача, я втерла носа цьому зарозумілому Аполлону!!!

 Хотілося дико реготати і видати переможний клич, але побоялася, що батьки мене не зрозуміють, хоча на моє щастя вони вже вляглися спати. Я навіть встигла по-швидкому прийняти душ, переодягнутися і зачаїтися в своїй кімнаті, коли заявилися Сонька з Іваном. Хм, щось вони не поспішали. А ще хвилин через двадцять приперся цей спаплюжений модник. Треба ж який впертий, не здається, повернувся. Роботу, бачте, свою дуже любить. От же ж характер! Хоча я, звичайно, необачно захопилася і відхилилася від цілі, потрібно думати про маму, а не про те, що мені приємно щипати цього звиклого до комфорту піжона. Як би батьки зреагували, якби цей «зять» раптом узяв і злиняв без пояснень? Сонька мені б цього ніколи не пробачила. Ох, і соромно самій собі зізнатися, що я отримую витончене задоволення від  наших з ним сутичок. Так, Дарино, потрібно брати себе в руки і поводити себе пристойно, подуріла та й годі. Ще завтра день, потім до обіду понеділка, і я його більше ніколи не побачу, хоча аферу цю пам'ятати буду усе своє життя.

Я знову тихенько розсміялася, сховавшись в подушку, згадавши його обличчя на дискотеці, а потім ці його ноги, коли вони почали  роз'їжджатися в спробі мене наздогнати. Хех, та він нам доплатити повинен за такий екстрим!

Коли Сонька заштовхала до моєї кімнати Івана, я вже постелила йому на підлозі і забралася на своє ліжко, натягнувши ковдру мало не до підборіддя.

- Що ж ти так над хлопцем познущалася, га, Дарино? - вкладаючись у темряві, вимовляє Іван. - Потрібно було бачити той вираз обличчя. Мені чомусь здалося, що він тобі цього так не залишить. Ви весь план зіпсуєте своїми дурницями. Сподіваюся, ти застрахована? - і хихикає головне. Ну нехай я, а йому чого іржати. - Я йому навіть поспівчував, в той момент, коли він свої туфлі разом зі шкарпетками у відро для сміття викинув. Ви, дівчата, дограєтеся.

- Гаразд тобі бурчати, завтра я налаштована поводити себе як розумниця, стати знову самою собою і можливо .... - тут з мене вирвався важкий подих, бо я не уявляю, як це зробити, якщо він постійно провокує мого внутрішнього загадкового звіра своєю  зухвалою іронією, - Вибачуся перед ним.

Думала не засну після пережитого, але чомусь вирубалася моментально, ось що значить рідні стіни.

Рано вранці, не в силах ігнорувати той жор, який прокинувся раніше за мене, прокралася на кухню, поставила чайник, вирішивши по-швидкому збацати собі бутерброд з домашньою ковбаскою. Настрій відмінний, слухаю улюблений плейлист, була б у себе в квартирі ще б підспівувати почала. ... І тут …я відчуваю, як ... мене цілують в шию. Від несподіванки підстрибую і різко озираюся. ...

Цей гад, корчачи з себе миле створіння, стоїть поряд зі мною в одних знову ж таки фірмових трусах, посміхаючись убивчою посмішкою, щось говорить мені про розкритий секрет, а я не можу зрозуміти чому батьки витріщаються на мене в такому шоці. ... Вірніше, я боюся зрозуміти. Не можу вимовити ні звуку, підозрюючи цілковитий та ганебний провал.

- Таке іноді трапляється. Ми спілкувалися, жартували, танцювали, а потім ніби блискавкою вразило, бах і все, - спокійно вимовляє Назар, поглядаючи на моїх офігевших тата й маму, одночасно тихенько прибираючи від мене подалі всі важкі предмети, якими я могла б його огріти. М’яко забирає ножа у мене з рук, відсуває чайник з окропом, - Я зрозумів, що Дарина саме та дівчина, яку я хочу взяти собі за дружину, в ній ідеально зійшлося все те, чого мені не вистачало у Софійці. А Іван у свою чергу повністю зачарований молодшою сестрою. Коротше кажучи, дорогий майбутній тестю і улюблена майбутня теща, ми помінялися парами! - поки він це говорив, він пів кухні в інший бік переніс, чекаючи, коли я перезавантажуся та осатанію. - Добре, що це сталося зараз, а не після весілля, адже правда? - чудовисько по-доброму посміхнувся застиглим в ступорі батькам. - Май на увазі, або так, або ніяк, - прошепотів він мені на вухо, нахилившись нібито чмокнути в щічку. Ще й весело підморгнув, падлюча зараза!

Ні, ні, ні!!! Так не хочу! Боже, який жах! Хочеться провалитися крізь землю і здохнути від ганьби, ні спочатку здохнути, а потім провалитися. Що робити .... що робити??! Та щоб тебе зурочили!

- Заварили кашу, але не з маком, - крякнув тато, поставивши кошика з пасками на стіл. - Як тепер у молоді все складно.

- Це любов, вона така, підступна, підкрадеться звідки не чекали, - киває Назар. Балакучий сьогодні, скотина така. - А що це ти, киця моя, снідати ковбасою зібралася, га? Хіба в цей день не потрібно починати з освяченої пасочки? Я ж діло кажу, Тамаро Петрівна? - ох, люди добрі, я не хотіла його вбивати. Дивлюся на нього з-під лоба похмурою, злою «кицею», бо він мені вже в печінках, а в очах уже темніє і руки свербять.

- І правда, зараз пасочку спробуємо, потім на стіл накриємо і всі  разом поснідаємо, - схоже мама обрала тактику «закрити очі на проблему» адже зяті все одно при ній залишаться.

- Тільки ми зараз одягнемося. Прошу вибачення за непристойний вигляд. Розбудимо ту, другу парочку і повернемося, - так ми сьогодні милий пупсик. Хоч до ран прикладай цей отруйний подорожник. Обхоплюючи мене руками, він буквально витягнув  мене з кухні, і повернувши в коридор, спритно придавив мене до стіни, стиснувши зап'ястя. Розуміє, сучий син, що зараз я не можу на нього визвіритися, накричати так, щоб вуха заклало і сльози з очей, тому що батьки не повинні дізнатися ...