Мамин голосочок дзюрчить у вітальні, тато щось підтакує, Сонька сміється, тому що цей ... цей продажний розумник в черговий раз вдало пожартував. Боюся, мене одразу перекосить, коли я туди ввійду. Це ж треба у людини талант будити в мені, в такій добрій, чемній, сором’язливій дівчині, таку дику і кровожерливу істоту.
Іван обіймаючи мене за плечі, підштовхує вперед. Та я дивлюся нам усім потрібно з якоюсь арт групою виступати зі сцени, надто вже легко ролі далися.
- Нагулялися? А ми тут Назара розговорили! Він у нас виявляється на лікаря навчався і навіть два роки стажувався у Великобританії! Це вам не просто з мосту. Так що у нас в родині буде свій психолог! - захоплено хвалиться мама, прибираючи брудний посуд.
- Круто. Звісно, стоматолог або терапевт нам би більше знадобився, ну що ж поробиш, - багатозначно зітхаючи, беруся допомагати їй. - А ще він напевно знає чотири мови і вміє грати мінімум на двох музичних інструментах, - бубоню я, не дивлячись на цього супер перця, трясця йому в печінку.
- Точно, він вже вам розповідав? - мама щиро радіє таким завидним хлопцям, яких її розумниці-красуні собі відхопили. Ага, як же на всі руки майстер, прикрасить собою будь-яку пані в діапазоні від вісімнадцяти до шістдесяти за недорого, та ще й стриптиз забацає бонусом. От же ж Сонька дуринда, невже не можна було в столиці перехопити звичайного хлопця?!
- Тут у нас з Даринкою одна ідея виникла. Ми будемо не проти, якщо ви нам складете компанію, - нарешті Іван докумекав, що треба змінити тему. - Як ви обидва дивитися на те, щоб потусити в місцевому клубі?
- З малолітками на сільській дискотеці? - презирливо виривається у Назара, бідолаха навіть поперхнувся. Правильно, ось так, попий водички, заразо, на тебе ще й не те чекає.
- Слабо? - з викликом гмикаючи, посміхається Іван. Я підозрювала, що пахучий красень йому теж не сподобався. - Трохи розважимося. Місцевий екстрим, Дашуня обіцяє незабутні враження. Або у моделей строгий режим?
- Та ні, можна пройтися, якщо дівчата наполягають, - викрутився Назар. Я продовжую зосереджено прибирати зі столу і не дивлюся на цього дипломованого гада.
- Дарино, там же до ночі всякої п’яні наповзе, які йшли святити паски, але так до церкви й не дійшли, - боязко подає голос Софія.
- Ой, годі тобі, я не боюся. Якщо зі мною Іван все нормально буде, він вміє таких аватарів на місце ставити. А ви можете вдома залишатися, серіальчік який-небудь турецький глянете.
- Та ну тебе, ми теж підемо. Сподіваюся, твій Іванко нас всіх захистить.
Так, мовчи, Дарина, не ляпни що-небудь уїдливе, ох, а язик так і свербить! Це що зараз таке Сонька зморозила, визнала, що Назарчик теж Івану за спину ховатися буде?
Не витримую і стріляю очима в його бік. А щоб тобі повилазило! Чого витріщився? Сидить і вирячився на мене з підозрою. Дупою мабуть відчуває, що не просто так я їх в той клуб тягну.
- Тоді я піду переодягнуся, - кидаю я погляд на годинник. - Виходимо через двадцять хвилин. Іване?
- Так, а я поки допоможу посуд помити, - ось правильна відповідь справжнього чоловіка, яку потрібно заносити до підручників. Адже це золото ... комусь дістанеться.
Головне відкопати в старій валізі під ліжком мої давні, бувалі кросівки, я в них зазвичай по гриби ходжу, коли до батьків приїжджаю. Кофточку натягнула, якій вже років десять напевно, ледве влізла, але саме те що потрібно, спідницю коротше, волосся підняла і гулькою на голові скрутила, фарбуватися не обов'язково. Роблю для Катрусі фотку, щоб потім разом пореготати і виходжу на ґанок, де ми всі звичайно ж будемо чекати мою сестричку.
Назар про щось розмовляючи з моїм батьком, раптом завмер на півслові, коли мене таку «модну» побачив. Красиве личко у хлопчика моделі витягнулося, він оглянув мене з ніг до голови кілька разів, потім заплющив очі, похитав головою і знову втупився, не розуміючи, що відбувається. Звичайно, я ж сьогодні зірка, рожева кофточка вдало обтягує мій третій розмір, ось-ось репне на грудях, коротка біла спідничка і кроси вилинявшого лимонного кольору. Навіть Іван завис на моєму декольте. Слава богу, що мій тато в моді не шарить. А ці нехай думають, що смак у мене такий ... кепський. Мій дурнуватий вигляд повинен дезорієнтувати противника. Іван одягнений пристойно, джинси на ньому класні, мені подобається. Футболка, взуття, сучасний стиль, видно, що не на базарі одягається. Назарчик само собою весь в Італії, особливо дорогі туфлі, костюмчик, хоч зараз на обкладинку журналу. Але сама файна фіфа в нас звичайно Сонька. Ох, даремно ти, сестричко, взула ці підбори.
Вона правда, як мене побачила відразу дар мови втратила.
- Ну тоді вперед! Топати довгенько, а через те, що хтось встав на підбори йти доведеться повільно.
- І правда, Софія, краще б ти шльопанці взула, підтримала б сестру, - єхидно відгукується Назар. - Цей твій прикид, це щоб злитися з місцевим населенням або щоб ніхто не чіплявся? Я відчуваю підступ, Дарино, - промовляє цей гад, йдучи позаду мене.
- Боїшся? Не бійся красунчику, я домовлюся, щоб тебе не били. Хоча у тебе напевно і розряд з карате є, якийсь чорний пояс, ти ж безцінний кадр в своїй індустрії.
- По боксу.
- От, я ж кажу. Ти просто ощасливив нас своєю присутністю, не часто до нас в село ідеальні люди заїжджають.
#9957 в Любовні романи
#3879 в Сучасний любовний роман
#3691 в Різне
#944 в Гумор
кохання не купити, наречений напрокат, відчайдушна героїня нахабний герой
Відредаговано: 20.01.2021