Глава 4

Стає все цікавіше. Мабуть, до понеділка у мене точно розвинеться невроз. Вже хочеться піти тишком нишком перекинути чарку, щоб сприймати це божевілля як належне. А я гадала що це тільки в мене клепки не вистачає. Нізащо їй не зізнаюся, що мій хлопець теж не справжній. Виходить ми з Катькою ще порядні жінки, нам таке навіть в голову не прийшло – замовити проститута. ... Хоча мене, напевно, жаба б задавила таку купу грошей за його послуги  відвалити. Краще в Рим зганяти. Боюся навіть питати скільки ця дуринда довгонога за цього Назара відстебнула.

- Так ти мені допоможеш? – благально кривить свою гарненьку мордочку Софія.

І так завжди, від самого дитинства. "Ти мені допоможеш?" вирішити задачку з математики, написати твір, прибратися в її ж кімнаті, вилаяти нахабного залицяльника, прикрити перед батьками її перший похід на дискотеку і так далі.

- Пішли! Їх не можна там одних надовго залишати! - хапаю таріль з ще паруючою картоплею «по-французьки» і біжу до вітальню. Софія за мною. Але на свій подив застаємо там тільки Назара, який недбало відкинувся на спинку дивана з царським нудьгуючим видом.

- Куди це вони так спритно дременули? - вирвалося у мене, коли ці карі іронічні очі впіймали мій погляд. Чому він на мене так дивиться? Ніби він про мене щось знає і тепер сміється сам з собою.

- Зятя номер один повели дивитися на придане нареченої. На грядки, садок та індиків. А бідний хлопець всього лише хотів вийти посмалити цигаркою, - уїдливо прозвучало у відповідь.

- Не хвилюйся, твоя екскурсія до другої половини приданого, до шаф, які ломляться від Софійчиного ганчір'я ще чекає на тебе попереду! Продемонструють цяцьки і корони з міських та обласних конкурсів краси. Може й ти їм своїми похвалишся!

- У тебе якісь проблеми? – ой, дивіться, розсердився. Бровки свої ідеальні насупив, губки чуттєві підібгав і поглядом своїм мені майже очі пропалив. Цікаво, якими критеріями мислять подібні кадри? Які у них моральні принципи? Чого вони хочуть від життя? Всього лише грошей? Щось я не збагну.

- Я сказала сестрі правду, - нервуючи, кинула йому Софія, метнувши на мене благальний погляд, - Дарино, давай без наїздів, інакше він тупо звалить і гроші не поверне. А нам потім з тобою розгрібати.

- Звалити? Я? Щоб ось це, - тикає він на мене пальцем, - Насолоджувалося своєю перемогою? Та нізащо!!! - фиркає Назар і байдужість в цих холодних очах раптом змінюється злим азартом. - Мені плювати на ваші драми, але я принципово люблю якісно виконувати свою роботу!

- А що ж взявся за таке ганебне замовлення? Криза торкнулася і вашого бізнесу? Прийшлося взути найкращі черевики та пертися до села? – кидаю я в свою чергу.

- Попереджаю, я за словом до кишені не лізу. Будеш мене задирати - боляче отримаєш здачі! – шипить красунчик.

- Це йде якимось окремим пунктом в твоєму прайсі? За дратівливих родичів твоєї клієнтки часом не доведеться доплачувати?

- Мабуть, за неврівноважену та сексуально незадовільнену сестричку я накину ще двадцять відсотків, - хмикнув він з цією своєю огидною переможною посмішкою.

- Що ти сказав, йолоп прилизаний??! - задихнулася я від обурення.

- А що скажеш не вгадав? - знущально шкіриться він криво. - Вибачте, панянко, але тут вочевидь катастрофічний дефіцит пестощів. Вже я в цьому розбираюся. З напівпогляду. Цей Іван теж підставний. Вірно, дитинко? А що це ти раптом змарніла? Злякалася? - Назар піднімається з місця і повільно підходить до мене. І не просто, а стає впритул. - Будеш погано себе поводити, Дар’я, татко й ненька дізнаються, що їхня розумниця дочка нахабно бреше. Ти ж будеш себе добре поводити, адже так Дар’я? - торкнув він мене за підборіддя, не зводячи з мене очей.

- Лапи прибрав, - цідю я крізь зуби, важко дихаючи. Його припущення, нехай вони і правдиві, але вони принизливі. Тварюка така, він мені ще й погрожує.

- І врахуй, я ж можу задати всього лише декілька питань і твоя брехня розкриється. У мене диплом психолога. А ось у тебе, чудовисько, розуму не вистачить викрутитися. Так я не чую відповіді, Дар’я? - жорстко насідає він і ... не відходить. Від нього до біса приємно пахне. А щоб тебе!!! Як же він мене злить! Я його вже майже ненавиджу!

- Я буду тебе ігнорувати, - рипнула я зубами.

- Ні-ні-ні, - цокає він язичком і так отруйно, сволота, посміхається, - Ти будеш милою дівчинкою. Так, Дар'я?

Заплющивши очі, майже ричу, готова ось-ось зірватися і вкрити його триповерховим матом. Зараз схоплю зі столу пляшку з водою і довбану по його нахабній пиці.

- І ще, чіпати мене не можна. Інакше твоя сестра буде змушена сплатити величезні штрафні санкції, - продовжує цей упир. - Ти сопеш, Даринко? - схиляється і шепоче він мені на вухо. - Може, тому що ти збуджена? Зізнайся, тобі не вистачає владного, рішучого хлопця, який скрутить в баранячий ріг твій дурнуватий характер. Так що ось тобі моя безкоштовна благодійна порада фахівця - сьогодні вночі спробуй приголубити свого запрошеного нареченого.

- А не пішов би ти?! - відкриваю очі і натикаюся на цю самовдоволену посмішку на губах всього в парі сантиметрів від мого обличчя. Та він навмисно мене провокує! Сподівається, що я не витримаю і трісну його, а Софія потім рік на штраф працювати буде.

І цей гад ще й дме на мене легенько, типу остуджує. Природно, я ж червона як помідор від сорому та лютої злості!