38 Макар

Приїхавши до школи, я, як завжди залишився біля входу, щоб дочекатись свою Вікусю.

Вчора ми з нею нарешті вперше поцілувались, тому я майже не спав всю ніч від хвилювання.

Вікуся була на емоціях, коли попросила мене про поцілунок, тому я боявся того, що сьогодні вона про це шкодуватиме.

Коли я побачив, як вона увійшла на шкільне подвір'я, моє серце мало не вискочило з грудей від хвилювання.

Трясця! Яка ж вона вродлива... У мене навіть подих перехопило від захоплення.

- Доброго ранку, Макаре, - Привіталась Вікуся, коли підійшла ближче до мене.

- Доброго... - Відповів я, прокашлявшись.

Вперше в житті я не знав, що сказати. Я боявся бовкнути щось не те і роздратувати Віку та почути від неї, що вчорашній наш поцілунок був помилкою.

Дідько! Ще трохи таких нервів та хвилювань і мені точно треба буде пити якісь заспокійливі ліки, щоб дах не поїхав зі швидкістю світла.

Вікуся йшла до класу історії, де у нас мав бути перший урок, а я мовчки плентався за нею, наче якийсь бовдур без'язикий.

Витріщаючись на її гарненькі ніжки, я мало не збив з ніг якогось ботана із стопкою книг в руках.

Я хотів сказати, щоб цей йолоп не плутався у мене під ногами, але вчасно згадав про те, що поряд знаходилась Вікуся і вибачився.

Оце я дожився... Вже перед зубрилами вибачаюсь... Але чого тільки не зробиш, щоб справити гарне враження на дівчину своєї мрії.

Вікуся нічого не казала про той наш поцілунок, тому я теж вирішив мовчати, від гріха подалі.

Коли ми зайшли в клас, Віка на мить спиниась. Мені здалося, що вона поглянула туди, де сидів мій брат.

Подивившись на Влада, я здивувався, бо він витріщався на нас з Вікою. Зовні він виглядав спокійним і незворушним, але я надто добре його знав, щоб зрозуміти, що щось з ним було не так.

Мій брат чудово вмів приховувати свої емоції, але інколи я все ж міг їх бачити.

Я готовий був закластися на все, що завгодно, що зараз цей його спокій був вдаваним.

Я бачив те, як Влад напружився, коли ми разом з Вікусею увійшли в клас. Це відкриття мене збентежило і дуже здивувало.

Мені не сподобалось, як він дивно відреагував на появу Віки. Я був впевнений у тому, що якщо зараз запитаю про це у брата, то він нічого мені не скаже.

Хоча, якщо подумати, то Влад раніше казав мені про те, що Віка Тихоновська його дратувала.

Цілком можливо, що саме через це він так на неї витріщався. Схоже, що я добряче дістав Влада своїми розмовами про Віку і те, що вона постійно мене відшивала, бо тепер він не міг спокійно на неї дивитися.

Вирішивши більше не діставати Влада балачками про Тихоновську, я пішов до своєї парти.

Зазвичай я до самісінького дзвінка на урок теревенив про щось з Вікусею, але сьогодні я боявся ляпнути щось зайве.

На уроці я періодично поглядав на свого брата, але більше нічого підозрілого не помітив.

Влад поводився так, як завжди. Або він зміг повністю взяти під контроль свої емоції, або я понавигадував собі зайвого.

Вікуся Тихоновська мені дуже подобалась і я б не хотів, щоб мій брат погано до неї ставився.

Коли Влада діставала якась людина, він міг бути ще тим грубіяном.