35 Макар

Я пішов на тренування з футболу, але згадавши про Віку і те, якою нещасною і вразливою вона виглядала сьогодні, я вирішив відпроситися у тренера і сходити провідати дівчину.

Спершу я зайшов у магазин, щоб купити для Вікусі смаколиків і підійняти їй настрій.

Я вже дійшов до півїзду, в якому мешкала Віка Тихоновська, коли побачив її саму.

Вікуся швидко бігла додому. Вона гірко плакала і тому не помітила мене відразу.

- Вікусь, почекай... - Промовив я, -  легенько доторкнувшсь до її плеча.

- Макар... - Здивовано сказала Віка, витираючи сльози.

- Що трапилось, Вікусь? Тебе хтось образив? - Схвильовано запитав я, обіймаючи дівчину.

У відповідь Віка розплакалась ще більше. У мене серце стислося від болю, коли я побачив її такою.

Я вирішив дати дівчині трохи часу, щоб вона виплакалась і хоч трохи заспокоїлась. Обійнявши Вікусю міцніше, я гладив її по волоссі і шепотів якісь заспокійливі слова.

Якщо я дізнаюсь, хто образив мою красунечку і довів її до такого жахливого стану, то не знаю, що зроблю з цією падлюкою.

- Макаре, мені дуже боляче... Я не думала, що він такий... - Хлипаючи, промовила Вікуся.

- Вікусь, скажи мені, хто тебе образив. Я знайду його і добряче провчу.

- Не треба... Думаю, що я сама винна, бо повірила у те, у що сама хотіла. Наївна дурепа...

- Вікусь, ти ніяка не дурепа. Не кажи так... Ти - неймовірно вродлива, хороша  і мила дівчина. Ти мені дуже сильно подобаєшся, - промовив я.

- Навіть зараз, коли я така страшна і заплакана? - Запитала Віка, витираючи сльози.

- Для мене ти завжди найкраща і найвродливіша, - відповів я.

- Макаре, поцілуй мене, - неочікувано попросила Вікуся.

Почувши це, я не повірив власним вухам.

- Вікусь, ти хочеш, щоб я зараз поцілував тебе? - Уточнив я.

- Так, саме цього я хочу, відповіла Віка, дивлячись на мене своїми великими, заплаканими очима.

Я стільки мріяв про поцілунок з цією дівчиною, що не зміг встояти.

Можливо, що зараз був ненайкращий момент, але мене це не зупинило. Погладивши рукою Віку по щоці, я нахилився і обережно її поцілував.

Губи дівчини були трохи солоними від сліз, але все такими ж бажаними для мене.

Коли Вікуся нерішуче відповіла мені, я відчув себе так, наче мене вдарило електричним струмом.

- Макаре, я б хотіла зараз трохи побути сама, - тихенько промовила Віка, коли я відпустив її губи.

- Я все розумію, Вікусь... До речі, я тут приніс тобі смаколиків, - сказав я, віддаючи дівчині пакет.

- Дякую, Макаре... Я піду додому.

- Так, йди відпочинь, Вікусь. Я пізніше зателефоную тобі.

Попрощавшись з Вікою, я сів на лавку біля її під'їзду. Емоції так переповнювали мене, що треба було трохи заспокоїтися перш, ніж їхати додому.

Я щойно поцілував дівчину своєї мрії. З одного боку я був на сьомому небі від щастя, а з іншого - я хвилювався за Вікусю.

Мені було дуже важко бачити її в такому стані. Трохи посидівши, я викликав таксі і поїхав додому.

Я хотів розповісти про все це для Влада, тому зрадів, коли побачив його кросівки і куртку, в яких він сьогодні був в школі.

В кімнаті його не було, на кухні теж. Спустившись у спортзал, я побачив, що Влад бив боксерську грушу, мов несамовитий.

Схоже, що у мого брата виникли якісь серйозні проблеми. Знаючи Влада, я чудово розумів, що коли він у такому стані, то його краще не зачіпати.