13

- Нічого, Мілкі, нічого, у нас все ще буде добре, от побачиш! Якщо не тут, то деінде! Якщо не зараз, то найближчим часом так точно! - Саме таку полум'яну промову вимовила я своєму новому другу, але водночас і сама собі, щоб якось взяти під контроль емоції та мислити холодною головою. Наразі я відповідаю вже не тільки за себе, а і за малого, а це вже частина родини, це вже хоч і маленька, але моя сім'я. А я не дам свою сім'ю в образу! Буду стояти за нею горою!

Саме з такими мотиваційними думками, я схопила горе валізу в одну руку, кошик з песиком в іншу, і рушила на вихід з готелю. Наразі не знаю куди, і справді залишався тільки вокзал у варіантах, якщо не знайду хоч якогось мотелю, та все ж нам в цій будівлі не раді. Точніше на раді Мілкі, а якщо не раді Мілкі, то і відповідно і мені. Тож арівідерчі.

- Зачекайте, - пролунав дівочий голос позаду, дуже схожий на голос працівниці на рецепції, але мені вже було на неї глибоко наплювати! Нехай виясняє, що хоче з тим мужиком, чи байдуже з ким. Свою позицію вона показала, я все прекрасно усвідомила, тож немає сенсу й надалі падати їй в ноги та про щось благати. - Дівчино, зачекайте, будь ласка. Зачекайте. Пані Злато!

Пані Злато? Хм, цікаво, невже на горизонті хтось замаячив з таким же іменем як у мене? Такий збіг, чи...?

- Будь ласка, зачекайте, пані Злато, - а ні, виявилося, що це все ж таки по мою душу, адже в наступну мить переді мною вигулькнула та особа, яка буквально дві хвилини тому послала мене на три веселі букви. Завуальовано звичайно, та все ж, приємного обмаль. А тут - "будь ласка", "пані Злато"... Дивина та й годі, як швидко змінилася риторика.

- Я вже забираюся звідси, скоро нас тут не буде, вибачте за те, що обтяжили вас своєю присутністю в будівлі цієї прекрасної споруди, - з сарказмом я процідила до цієї дівки, та здвинулася в сторону, щоб її обігнути, але вона тут же закрила прохід своєю тушею. Це ще що за чортівня? Мені ще може тепер потрібно буде перепросити за те, що я занесла песика у вестибюль цього грандіозного готелю? Без цього нас не відпустять?

- Думаю нічого страшного не трапиться, якщо ваш песик переночує в готелі, - і знову на вустах працівниці грає ця стандартна посмішка, котрою вони зустрічають нових тимчасових жителів їхнього готелю, - песик же тихенький та нічого не пошкодить?

- Він то тихенький та нічого не пошкодить, але з якого переляку така доброзичливість? - Я не могла усвідомити зміни настрою цієї особи, і не знала, як на це реагувати, та все ж кинула валізу на підлогу, бо та важила таке враження пару тонн.

- В якому плані доброзичливість? - Вона чи то придурюється, чи то справді не може своїми курячими мізками зрозуміти, про що саме її запитую.

- Ще буквально пару хвилин тому ви сказали, що з тваринами у ваш готель не можна, а тепер так різко змінили свою позицію стосовного цього питання? З чого б це?

- Ну, я думаю ми можемо домовитися щодо песика за невеличку додаткову плату. Звичайно при умові, що він не буде заважати іншим нашим відвідувачам та нічого не пошкодить в номері, - ааа, ось воно що, грошиками запахло на горизонті. Як я й казала - грошики в наш час достобіса вирішують, ось наочне тому підтвердження.

Та все ж я пристала на пропозицію дівчини. На вулиці вечір, у мене на руках песик, а шукати зараз тимчасове житло та їхати чорт знає куди, при тому, що у мене тут номер оплачений ще на ніч... Загалом зійшлися на невеличкій компенсації за чотирилапого і ми з Мілкі через якихось три хвилини вже чимчикували у свій номер. 

- Ти ж будеш чемним хлопчиком, так? - Присіла я біля малого та стала споглядати, як він навертає за щічки корм, котрий прикупила в тому притулку. На щастя, хоч за це згадала, коли з емоціями покидала те пристановище тваринок. Бо не вистачало ще зараз мчати по місту, як в одне місце вжалена та шукати зоомагазин, щоб придбати харч Мілкі.

Що ж, не все так кепсько вийшло, як могло вийти. Ми з малим ночуємо не на вокзалі, ми є один в одного, а це вже неймовірна підтримка у важкі та неоднозначні часи, тож я вирішила, що можливо хоч в кінці мені більше пощастить, ніж протягом цієї днини. Саме тому зважилася на наступний крок.

"Привіт. То що, все в силі?"

Я спробувала свою удачу. Діло за людиною, по той бік екрана.

"Так, все в силі!"

Навіть такій невдасі як я і то деколи щастить...

***

"Телефонувати в будь-який час доби"

В будь-який це ж в будь-який, вірно? Навіть о шостій ранку, я все правильно розумію?

- Доброго ранку, - промовляю до рієлторки, яка займається підбором житла, і яка написала дане речення у своєму резюме. В іншому випадку я б не нахабніла та не стала будити людину так зрання, але за слова варто відповідати, еге ж? Тим паче вона на мені може заробити грошенят, тож думаю вона як ніхто зацікавлена в клієнтах. Навіть в таких ранніх жайворонках як я.

- Ага, доброго, - але судячи з "задоволеного" голосу цієї дівчини, то вона все ж таки дещо набрехала у своєму резюме. Не надто приємний початок можливої співпраці. Якось не спостерігається клієнтоорієнтованість у її відповіді.

- Перепрошую, що так рано, але я дзвоню стосовно оренди квартири. Ви займаєтеся підбором житла для клієнтів? - На превелике щастя Мілкі поводився дуже добре протягом ночі. Після того, як повечеряв, завалився спати. Тож я щаслива від того, що не доведеться за ним цілу ніч чергувати, і собі попленталася бачити сни. І забрала малого з собою у ліжко. Тільки нікому про це не кажіть, гаразд? Це буде нашим маленьким секретиком. Тим паче вже завтра я з'їду звідси, сьогодні навряд, адже дуже сильно сумніваюся, що все вийде так швидко організувати з квартирою.

- Так, так, звичайно, - дівчина таке враження ніби моментально прокинулася та ожила, як тільки почула стосовно якого питання до неї набирають, - вам потрібен будинок чи квартира? Яка житлова площа? Вас цікавить нова будівля чи ні? До якої суми цікавлять варіанти?

- Ем..., - я тут же застигла з телефоном у руці та витріщеними очима на Мілкі, котрий собі й надалі сопів у ліжечку та очікував, коли питання з квадратними метрами буде вирішена, - мене цікавить в першу чергу житло, яке можна орендувати найближчим часом. Буквально сьогодні-завтра. За невеличку ціну.