2

От що я тут забула? Де були мої мізки, коли я повелася на провокацію Ріти? Певно вони в той момент були заодно в компанії з моєю п'ятою точкою, яка не збиралася ночувати на вокзалі на холодній плиті, а бажала грітися на м'якенькому ліжечку у квартирі тітки. Як результат - я зараз сиджу не то у в'язниці, не то у... У мене навіть не вистачає слів, щоб якось описати цю кімнатку два на два метри.

З однієї сторони ця кімната схожа на кімнату у в'язниці, хоч я там і не була, але у фільмах та серіалах неодноразово бачила, що таке приміщення зазвичай невеличке, з броньованими дверима на вході й виході та з єдиним вікном. Ось тут в цьому плані промах, адже в цій халупці немає вікон, голі стіни... Рожевого кольору. Так, саме рожевого кольору, настільки яскравого, що як тільки я сюди зайшла, так у мене ледве очі не випалило цією яскравістю. Це те саме, що дивитися на сонце, котрому стало кепсько і воно змінило свій колір, але не змінило свою здатність осліплювати всіх та кожного.

Щодо наповненості цієї кімнатки... Теж є цікаві нюанси, тому що повертаючись до теми в'язниці, тут все мінімалістично. Як я вже сказала - на стінах нічого немає, ось нічогісінько, ні єдиної картини чи то чогось іншого, що могло перебити цю незайману рожевість стін. Посередині стоїть стіл, по обидва боки від нього два стільчики... Це вже більше змахує на кімнату для допитів, куди мене вкинула, і вирішили не тільки мучити візуально, а ще й добити якимось допитом з пристрастями. І, увага, вишенька на торті - ліжко. Ліжко з металевими решітками в основі. Колись бачили таке? Сиділи на такому? Я знову ж таки бачила такі винаходи людства тільки в серіалі давно забутого минулого, тож тільки опинилася в цій кімнатці, так майже відразу вирішила спробувати його у ділі. Варто було тільки трішки опустити сіднички на це ліжко, як воно почало так голосно скрипіти, що я тут же відскочила від нього. Це типу для інтер'єру? Чи чим на ньому можна займатися? У мене в голові промайнула тільки одна думка щодо цього агрегату - таке ліжко можна було хіба застосовувати при зніманні фільму для дорослих, щоб додавати спецефектів для повноти картинки, а головне потрібних для ТАКОГО кіно звуків, які це ліжко з радістю від себе видавало.

Спитаєте, куди мене чорти занесли? Я б сама хотіла знати відповідь на це запитання. Ріта шантажем виділення кімнатки у своїй квартирі змусила мене піти з нею на "спіддейтинг", тобто на швидкі побачення. Я чула про таку можливість швидкого знайомства, але ніколи не ходила та навіть не думала на такому побувати. Та і взагалі, невже там не повинно стояти пару столиків один біля одного, навколо не має бути чимало чоловіків та жінок, і хіба вони не мають змінюватися партнерами ледве не щохвилинно? Ця кімната п'ятдесяти відтінків рожевого явно не являлася тим, на що я розраховувала, куди чимчикувала сюди з тіткою. Яка рушила на своє побачення, а мене підштовхнула скористатися можливістю та "набратися нового досвіду". А я дурепа і повелася, мене дуже легко взяти на "слабо".

- Привіт, - коли я вже думала було виходити з цієї кімнатки, бо вона морально кепсько на мене впливала, в неї зайшов чоловік, чи то пак хлопець десь трішки старше від мене. Можливо років двадцять сім-двадцять вісім. Доволі таки симпатичний, мушу визнати.

- Привіт, я Уляна, а тебе як звати? - Поки хлопець присідав на своє крісло навпроти мене, я все ж вирішила не задкувати, а самій почати знайомство. Що ж, якщо я вже тут, і все одно очікувати на Ріту, то чому хоча б не поспілкуватися з іншими людьми? Тим паче спілкування з чоловіками мені не вистачало, я маю на увазі простого спілкування, дружнього спілкування, бо Влад, той що мій колишній, ревнував ледве не кожного до мене. Тож я скоротила спілкування з хлопцями до мінімуму, щоб і з Владом зайвий раз не сваритися, і обличчя тих хлопців зберегти в первісному вигляді.

- Роберт, - гарне ім'я, а ця його посмішка ще красивіше. Можливо не дарма Рі сказала, що ці спіддейтинг не дурня, а реально класна річ? Зі слів тітки, то вона пару разів знаходила собі кавалерів на таких швидких побаченнях.

- Приємно познайомитися, - я теж посміхнулася хлопцю, він викликав позитивні емоції, відчувалася від нього якась доброта чи що, - Роберте, а з якою ціллю ти прийшов на ці побачення? Ну я маю на увазі в глобальному плані.

Можливо це надто різко та швидко, потрібно було розпитати чим він любить займатися, де працює та які його вподобання, але не думаю, що у мене аж занадто багато часу. Думаю Ріта впорається буквально за якісь десять хвилин, а потім піде звідси з якимось чоловіком під руку. Вона така, вона може.

- Краще один раз побачити, ніж десять разів почути, згодна? - Змовницьки підморгнув мені Роберт, а я застигла десь посередині між двома станами - стривоженістю та інтересом.

- Ну... взагалі то так, - цього разу інтерес переміг. Мені було цікаво дізнатися, про що хлопець торочить. Тим паче я себе заспокоїла тим, що неподалік є організатори цих побачень, а також я бачила пару охоронців на вході у цей заклад. Тож якщо що, то вони прийдуть мені на поміч. Думаю цей момент вони обдумали й знають, як себе поводити у випадку надзвичайних подій.

- Ну тоді..., - якось загадково промовив Роберт, усміхнувся ще раз своєю красивою посмішкою та піднявся з крісла, при цьому не спускаючи погляд з мене.

- А це що..., - я чомусь думала, що він мені покаже щось на мобільному. Ну там картинку щасливої, великої родини, яка зібралася разом в купі та насолоджується компанією одне одного. Можливо покаже зображення, на якому чоловік тримає жінку на плечах, в той час, як вона вішає новорічну прикрасу на ялинку. Можливо покаже пляж якогось екзотичного курорту, де двоє закоханих у мінімум одязі бігають одне за одним по пляжу та весело сміються, коли одному вдається наздогнати іншого й вони починають шалено цілуватися.

І десь я була близька думками до третього варіанту, точніше до того, що герої будуть напівголі, адже хлопець на моїх очах почав роздягатися... Можливо не дарма саме ця закрита кімнатка без вікон слугує місцем для побачень? І тут відбуваються побачення з усім витікаючим...?