Глава 4

Кіану із задоволенням відзначив свої успіхи в облаштуванні житла — принаймні він був певен, що Тіффані сподобається нинішня обстановка в домі.

— До речі, чому її так довго немає? — промовив він уголос, міряючи кроками вітальню. — Може, зателефонувати?

Його роздуми перервав дзвінок телефону.

— Так, слухаю, — відгукнувся Армас. — Нейде, що сталося?

— Кіану, хочу запросити тебе на вечерю, — радісним тоном повідомив чоловік. — Не хвилюйся, не в тому сенсі, про який ти подумав. Я просто хочу зібрати всіх друзів за одним столом. Дівчата ж усе одно нас покинули.

— Я не можу прийти, Нейде, я чекаю Тіффані, — відповів Армас, трохи винувато. — Уже вечір, вона мала б повернутися додому.

— Не переймайся, — недбало відмахнувся Хаген. — Тіффані пішла за покупками з твоєю сестрою та іншими, тому, скоріш за все, спершу з’явиться в готелі. Ти ж знаєш дівчат: вони завжди хочуть перевірити всю силу своєї краси й чарівності на хлопцях.

— Не дай Боже, я дізнаюся, що ти не зміг устояти перед чарами моєї сестри, — суворо попередив Кіану. — Я тебе, Хаген, в порошок зітру.

— Ну, хоч у порошок, — усміхнувся блондин. — А то я вже боявся пропозиції з «мокрим» і «місцем» у тексті.

— Досить жартувати, я серйозно кажу.

— Так, — погодився Нейд. — Я згоден триматися до останнього, і навіть довше, перед беззаперечними чеснотами Джуни, якщо ти прийдеш у ресторан у призначений час.

— Я удостою тебе і решту членів нашого негласного чоловічого клубу своєю присутністю.

Як би не старався Нейд, використовуючи всі свої літературні знання, говорити вишукано, рівнятися з Кіану в цій майстерності міг хіба що їхній знайомий Сайф.

— Месьє, зустріч відбудеться рівно о 21:00 за паризьким часом, дрес-код — святковий, — чоловік навіть намагався наслідувати французький акцент, і, як завжди, не надто вдало. — Месьє, звіримо годинники?

— Месьє, я звірю вам зуби, коли доберуся до готелю, якщо не перестанете кривлятися, — холодно відрубав Кіану й негайно натиснув кнопку відбою.

Вирішив пожартувати з мене, — роздратовано подумав чоловік, розкладаючи одяг у шафі. Не хотів визнавати цього навіть самому собі, та після розмови з Нейдом настрій у нього трохи поліпшився.

Швидко й акуратно розвісивши речі за кольорами й потребою, він відклав білий діловий костюм, який не раз виручав його на урочистих подіях. Смокінг він планував одягнути лише на бал FoxTails. Кіану відсунув дверцята в новій шафі-купе, яку обов’язково оцінить Тіффані, й дістав складену прасувальну дошку.

Армас був самотнім чоловіком, і йому доводилося самому прасувати свій одяг. Його колишні подруги ніколи б не взялися за таку «невдячну» справу, а служницям він не довіряв власного гардеробу. До того ж неспішне прасування заспокоювало його: руки працювали, а думки очищалися від зайвих турбот і проблем.

Закінчивши з одягом, Кіану окинув кімнату задоволеним поглядом. Білий костюм був готовий, думки — впорядковані. Тепер залишалося лише рушити на зустріч.

Рівно в зазначений час Кіану стояв біля столика, за яким зібралися його три друга, дядько Г’юґо, незнайомий молодий чоловік і єдина дівчина в компанії — Чаруні.

— Ого, а я думав, що тут лише чоловіча компанія, — замість привітання звернувся він до присутніх.

Усі обернулися в його бік. Привітно всміхнулися тільки Чаруні, Нейд і Сайф.

— Кіану, по тобі можна годинник звіряти, — пробурмотів Флінт, щоправда, без жодного виразу.

— Від мого племінника іншого й не чекав, — додав Г’юґо, силкуючись видушити з себе щось на кшталт усмішки.

— Я теж радий вас бачити, дядьку, — трохи вклонився Армас. — Сестричко, ти чарівна. — Він поцілував руку Чаруні, від чого та розчервонілася ще більше, ніж Джуна в подібних випадках.

Кіану усміхнувся, відзначивши про себе, що дівчина справді виглядає гарно. Видно, Джуна нарешті показала сестрі, як правильно користуватися косметикою, щоб підкреслювати вроду. І ця порада принесла свої результати: молодий чоловік поруч не зводив із Чаруні палаючих очей.

— Дозвольте представитися, — звернувся Армас до незнайомця. — Кіану Армас, племінник містера Г’юґо й двоюрідний брат цієї прекрасної дівчини. З ким маю честь спілкуватися?

У сучасному суспільстві подібні офіційні знайомства вже майже не практикувалися, але вихований у родині з традиціями, Кіану обожнював офіціоз. Це було своєрідною візитівкою — знаком успішності й надійності чоловіка в очах оточення.

— Лоренс Гарровінд, — усміхнувся юнак, простягнувши руку. По схожій усмішці на його обличчі та Нейда Армас зрозумів, що вони добре знайомі. — Внук мера нашого міста, Аларіка Гарровінда.

— Ого, тут зібралися самі вершки суспільства, — насмішкувато відказав Кіану, проте без зверхності потиснувши йому руку.

— Брате, сідай, це ж непристойно — так довго стояти біля столу, — несміливо промовила Чаруні.

— Авжеж, — задоволено кивнув Армас. — Виходить, дядько взявся за твоє виховання, готує до світського життя.

— Так, із Джуною все вийшло не так, як я планував, — зауважив старший Армас. Він ніколи не втрачав нагоди в розмові виставити свою старшу доньку надто розкутою особою. Хоча в душі дуже любив Джуну й просто хотів показати, що її поведінка не личить спадкоємиці давнього роду. — А Чаруні я дав достатньо часу для занять улюбленою наукою, тому тепер вона мусить засвоїти правила етикету. Адже вже незабаром почне отримувати запрошення на різноманітні раути.