Подовжений День
Пролог
Смерть виявилася дивною штукою. Жодної величі. Жодного білого світла, сурм чи янголів у білих балахонах. Навіть підсумкову нарізку головних помилок мого життя перед очима не прокрутили — мабуть, зекономили на спецефектах.
Усе, що я отримав — це фантомний відгомін десь під ребрами, ніби серце все ще має битись, і тупу констатацію: мене виплюнули в хол якоїсь дешевої бази відпочинку з минулого століття.
Тут тхне сирістю, старим кахлем і чужим ляком. Прямо над скляними дверцятами висить напівздерта вивіска з вицвілим радянським шрифтом: «Ласкаво просимо в останню путь!». Іронічно.
Нас тут дев’ятеро. Хтось гарячково тицяє пальцем у мертвий екран смартфона, сподіваючись на диво. Хтось втупився поглядом у полущену штукатурку стелі, намагаючись не збожеволіти. З кутка лунає лише сухе монотонне хруст-хруст — якийсь тип у шкірянці невтомно перетасовує колоду карт.
Я міг би теж піддатися паніці. Міг би бігати від стіни до стіни чи допитуватися в порожнечі, де адміністратор. Але я просто сиджу на холодному підвіконні й не можу відвести очей від дівчини в кутку.
Бо серед усього цього фарсу єдине, що здається мені справжнім — це вона.
#211 в Містика/Жахи
#609 в Детектив/Трилер
#225 в Трилер
Відредаговано: 02.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
