ІСТОРІЯ I. ІСТОРІЯ КАТАНИ XV СТОЛІТТЯ: ПРОКЛЯТТЯ ЯМАТО АКІНАВА

Сюжет історії:

"Таємниця катани Ямато" — це захопливий роман, що поєднує елементи детективу та містики. У центрі сюжету — стародавній японський меч, катана періоду Муроматі, подарована імператором своєму вірному охоронцеві Ямато Акінава. Цей меч, що володіє загадковою силою, проходить крізь століття, залишаючи по собі слід із таємниць і трагедій.

Сучасний бізнесмен і шанувальник антикваріату Тобі Елліс купує катану на аукціоні. Проте вже наступного дня меч зникає, залишивши лише таємничу записку японською мовою: "Вона належить імператору".

Прагнучи повернути артефакт, Тобі звертається по допомогу до фахівця з японської культури Габріеля Хаммонда та історикині Саманти Свіфт.

Розслідування приводить їх до відкриття: катана пов’язана з трагічною історією Ямато Акінава — воїна, несправедливо звинуваченого у зраді та страченого. Тим часом конкурент Тобі на аукціоні, Кенджі, виявляється нащадком роду Ямато. Він прагне повернути меч, аби зняти давнє прокляття зі своєї родини.

На героїв чекають захопливі мандрівки Японією — до гірських храмів та стародавніх архівів. Їм доведеться пройти складні випробування та зіткнутися з містичними явищами, пов’язаними з катаною. Зрештою, сам меч обирає Тобі своїм охоронцем, відкриваючи йому свою волю та призначення.

У цій історії, наповненій духовними пошуками та загадками минулого, Тобі знаходить своє справжнє покликання — стати захисником стародавнього артефакту, готовим берегти його силу й історію від тих, хто прагне використати меч у власних цілях.

XV століття
Клята сталь

Імператорський палац, Кіото, 1475

Велична тиша панувала в тронній залі. Лише м’який шелест шовкових шат, ледь чутний, немов подих вітру, порушував спокій. Високі стовпи, оздоблені різьбленням драконів і квітів сакури, піднімались до позолоченої стелі, що виблискувала в світлі паперових ліхтарів. Тонкий аромат ладану огортав простір, змішуючись із духом історії, що застиг у кожному камені, у кожному кроці.

Імператор, зосереджений та урочистий, стояв на підвищенні, зверху дивлячись на єдиного, кому довіряв у повному обсязі — Ямато Акінава. За вікнами, крізь витончені решітки, світло вранішнього сонця ковзало по підлозі з полірованого кипарису, відблискуючи на лезі меча в руках володаря.

У його руках сяяла катана — бездоганна, як струмок гірської води, чиста, як честь самурая. Її лезо вловлювало світло і відбивало його, немов мало власну душу.

— Прийми цю катану, Акінава, — сказав імператор урочистим голосом. — Ти заслужив її своєю доблестю, вірністю і серцем, що не здригнулося в жодній битві. Віднині ця сталь — частина твого духу. Носи її з честю.

Ямато опустився на коліна, приймаючи меч обома руками, з повагою та вдячністю. Його очі блищали, але обличчя залишалося незворушним. Він знав — це не просто зброя. Це — відповідальність. І, можливо, прокляття.

Катана, подарована імператором Ямато Акінаве, була справжнім шедевром ковальського мистецтва періоду Муроматі — не просто зброя, а символ влади, віри й сили духу. Її лезо, виготовлене з багатошарової сталі тамахаганé, сяяло у м’якому світлі зали, немов струменіла сама сутність блискавки. Уздовж клинка тягнувся витончений хомон — візерунок хвиль, які ніби завмерли в русі. Вони нагадували про глибини океану — силу, що ніколи не зупиняється, і стихію, що підкоряє лише гідних.

Цуба, гарда меча, була справжнім витвором мистецтва: з темного заліза, інкрустована золотом, вона зображувала імператорський мон — родовий герб у вигляді стилізованої хризантеми. Його присутність на катані була не лише знаком пошани, а й закляттям, що пов’язувало меч із самим духом імператорської влади.

Рукоятка, обгорнута шкірою ската — самеґава, — мала благородну текстуру та була прикрашена вставками у вигляді двох золотих драконів, що звивалися назустріч один одному, оберігаючи центр рукояті. Дракони — символ сили, мудрості й небесного захисту — надавали мечу ауру стародавньої магії.

Піхви з лакованого дерева кольору нічного неба були вкриті ніжним різьбленням — гілки сакури в розквіті. Кожна квітка була вигравірувана з неймовірною точністю, вловлюючи дух японської філософії: краса життя — у його швидкоплинності. Біля основи піхв дрібними, але чіткими кандзі було викарбувано:
「忠義はすべてに勝る」 — "Вірність і честь понад усе".

Це був не просто меч. Це була душа самурая, його клятва, його доля. Кажуть, у темні години лезо катани могло випромінювати ледве вловиме світло, а той, хто тримав її без чистого серця, чув у собі внутрішній шепіт — не гнів, а застереження.

Цей меч був не просто зброєю — він був уособленням самої імператорської волі. Символ влади, честі й безумовної довіри. Кожен штрих на його лезі, кожна вигравірувана квітка сакури мовчки розповідала про віки сили, які він ввібрав у себе. Катана зберігала у собі дихання предків, їхню відвагу й тишу смерті. І водночас — дещо більше. Щось невловиме, ніби тінь, що застигла в блиску сталі.

Акінава повільно опустився на одне коліно, тримаючи руки перед собою — долонями догори, як належить воїну, що приймає дар вищої волі. Коли лезо торкнулося його рук, він відчув, як ніби вся зала завмерла. Час на мить спинився. Серце його билося рівно, але всередині прокинулось щось глибоке — ледь помітна тінь тривоги, схована за лицем самовладання.

Він приймав не просто дар — він приймав долю. Катана була холодна, як світанковий туман у горах, і важка, не тілесно, а душею — наче несло вона тягар століть і мовчазну волю тих, хто загинув за неї.

Акінава підвів очі на імператора. У погляді володаря була гордість, але й щось невловиме — як блиск відблиску в очах того, хто знає більше, ніж говорить.

Акінава не знав, що цей меч, освячений честю, згодом стане мечем вироку. Символом його великої слави — і його неминучого падіння. Бо іноді зброя, створена для захисту, стає суддею. І немає суду суворішого, ніж той, що винесе меч.