Подих Бога

*

1.

Текх-Анах неспішно просунув пласку голову між зеленими стеблами. Роздвоєний язик кілька разів висунувся з пащі, пробуючи смак повітря. Довге гнучке тіло ковзнуло, вигинаючись у темній болотяній воді. Сьогодні був особливий день – на острові чекала жертва. Вночі довго не згасали вогні, земля  стугоніла від десятків ударів босих ніг, а в повітрі дзвеніли крики. Тепер все затихло, причаїлося, але він відчував присутність багатьох істот – їх  притлумлене дихання, різкий запах поту, страху й екстазу. Селище чекало, коли він з’явиться за підношенням.

 

2.

Дитя в колисці не плакало, а водило по хаті темними, наче сливи, очима. Лелітка визирнула із-за крутого плеча Гаїни, ставши навшпиньки. Вже дуже цікаво було глянути на підмінка.

Кажуть, що підмінне дитя лиш їсть та плаче і росте потворним. Але всі немовлята, на думку Лелітки, були негарні. Скільки допомагала  повитусі - не бачила, щоб родилося гоже – то вже потім вони виправлялися.

- Він тихий, - несміливо подала голос Килина, ніби виправдовуючись. – Тільки дивиться так...

Бажан, чоловік Килини і батько немовляти, нахмурено втупився у повитуху. Він виріс у великій родині, мав купу менших братів і сестер і вже ж знав, як має виглядати дитя, котрому місяць віку.

Гаїна подумки проказала молитву. Підійшла, відгорнула пелюшки. Дитя не заплакало, не скривилось від холодного повітря. Не відводило очей від зморшкуватого обличчя, вивчаючи.

«Знову» - подумала повитуха.

- Ніц на нему не бачу. Людська то дитина, – проголосила батькам. – Не кричить, росте і слава Богу, най росте дужий.

Килина перевела подих і в очах Бажана прояснилося.

- А те, як дивиться... побачите, мудра дитина то буде.

 

3.

Кров повільними струмками стікала по зап’ястках, ліктях, спині. Спрага палила не згірш сонця, а вуста роз’їдав смак оцту.  Рана в боці – вияв жорстокого милосердя – була недостатньо глибока, щоб наблизити звільнення. Свідомість час від часу вислизала з тіла, і тоді Спаситель дивився згори на власну плату.

Світ, який він створив, не бажав змінюватися разом з Творцем.

 

4.

Стареча рука тремтіла, тримаючи склянку з водою коло вуст. Мар’ян Несторович запив капсулу і перевів подих. Поставив пусту склянку на тумбочку коло ліжка. Олеся, медсестричка, терпляче чекала, не намагаючись пропонувати допомогу.

«Важко бути Богом» – вголос прочитав назву книжки, що лежала згори.  

- То Стругацькі. Фантастика, – пояснила Олеся. – Взяла в бібліотеці...

- Собі?

- Для вас. Я читала, в школі ще. Вам же подобається... Там ще інші...

 

5.

Перший голос ( глибокий жіночий):

– Він скоро покине цей Світ. Остання стадія раку.

Другий голос (чоловічий):

- Нарешті. Так довго триматися на одній впертості...

Перший голос:

- Що поробиш, всім шкода залишати перше творіння – згадай хоча б себе.

Другий голос:

- В мене вже сотня за плечима, звик.

Третій голос ( невизначений):

- А я не уявляю, як покинути. Тому й не завожу. Краще ще повчусь, щоб не переробляти. Зате потім...

Другий голос:

- Всі покидають. Ти ще спробуй створи спочатку, щоб стабільний був. До рівня свідомих також дотягнути треба.

Перший голос:

- А потім прив’яжешся і стане шкода розвіювати... навіть криве.

- Як Йому?

- Так. От Він й намагається поміняти самим створені закони, щоб перетворити один світ на інший. І не знищувати.

Другий голос:

- Вже не намагається.

 

6.

Зітхнув і перегорнув сторінку. Остання... Рак поступово нарощував нові клітини, відчувалося ворушіння метастаз. Він – міг таке відчувати.

Перевів очі на вікно. Сонячний промінь дробився міріадами іскр, пронизуючи склянку з сливовою гілкою. Пелюстки потемніли, осипались і вже пробивались клейкі зелені листочки, зовсім не усвідомлюючи своєї марності.

- Невже ти вб’єш його?

Тихий голос пролунав з недовірою і острахом. Третій таки не втримався.

- Не шкода?

Бог підняв важкі повіки.

- Я ж і сам вмираю. Не найлегшою смертю, до речі, – і знову заплющив очі. - Така ціна невдалих проектів.

Третій зам’явся.

- Він такий красивий... – подивився на гілку в склянці.

- ...і потворний. Я втомився. Безліч переробок і такий незначний результат. Міняти було потрібно одразу. Поглинання і перетворення енергії – гарно в теорії. А коли ти сам частина цього – то відчуваєш, наскільки це все болить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше