Подарунки від Лисички

                                       казка   

        Ця історія трапилась у нашому лісі. Хоч і прийшла вже весна та зима не бажала передавати їй свою владу. Навкруги усе було покрите білим снігом, і земля, і дерева, і кущі. Дні ставали довшими і сонечко все частіше радувало звірят своєю появою. Та морозець ще давав про себе знати. Вітрюганисько, який безжалісно зі свистом хуліганив два останніх тижня, десь повіявся і нарешті запанувала тиша. 

        Ось в один із таких гарних тихих днів, Зайчиха народила п'ятеро зайченят. Вони спочатку були крихітні і майже лисі. Матуся зігрівала їх своїм теплом. Та вже скоро вони повдягали білі пухнасті шубки, стали гарно бачити і хутко рухатись. Зайчиха вже мала скоро їм дозволити виходити із нірки. І на знак цього та щоб привітати її з родинами, лісові звірі завітали до їхньої оселі і кожен приніс свій дарунок.

        Єнотиха, яка нещодавно прокинулась від зимової сплячки подарувала зайченятам справжні смаколики — цілу жменю чорносливу та стільки ж кураги. 🦉 Сова подарувала набиту сіном та сухою лавандою подушку. Білочка принесла кошик горішків. Косуля - дві головки капусти, а Лисичка - п'ять червоних зв'язаних шарфиків. 

       На другий день пов'язавши їх своїм малюкам на шиї, Зайчиха дозволила побешкетувати їм біля нірки. Побачивши на дереві Совуню, подякувала їй за чудовий подарунок. 

      - Ваша подушка неймовірно м'яка. На ній сплять всі мої зайченята разом. Аромат сухого сіна та лаванди наповнив нірку, додаючи їй затишку, зайченята спали спокійним сном цілу ніч. А погляньте на ці чудові яскраві шарфики від Лисички. Вони їм так пасують. Я й не очікувала отримати  від неї такий щедрий подарунок.

       - Гарний, гарний подаруночок зробила собі лисичка - відказала їй на це Сова.

        - А чому ж це собі? - здивувалася Зайчиха. 

        - А тому, що так легше побачити їх посеред білого лісу. Твоя малеча для Лисиці гарна здобич. Не будь легковірною. Пам'ятай про її підступність.

          - Ой, лишенько! - скрикнула Зайчиха. - І дійсно таки. Без цих шарфиків їх біленьких, зовсім не видно серед засніженого лісу. 

        Зайчиха позбирала свою малечу до нірки. І після цього шарфики їм вже не вдягала. А згодом, лісові звірі почали розповідати, як Лисиця, з незрозумілих причин, накидувалась на червоні шарфики. які були розвішані на гілках кущів по всьому лісу.