Розділ 7

У шкільному коридорі натрапляю на Нейтона.

- Привіт, злочинцям! - він став перепоною на моєму шляху.

- Іди до біса, Нейтон! – намагаюся обійти його та йти у своїх справах.

- Що ви робите? – Алекс непомітно підійшов ззаду.

Я обернулася.

- Просто розмовляли, - усміхнувся Нейт, - До швидкої зустрічі, Ханно. Мені треба поговорити з братом, - він трохи підштовхнув мене в спину. Злісно подивившись на нього, я не зрушила з місця.

- Про що ви говорили? - запитав Алекс у Нейтона.

- Про тебе говорили, - швидко відповідає Нейтон. - Ханна на тебе запала. Проходу мені не дає. Що там Алекс? Як там Алекс? - він зробив вигляд, що зображує мене.

Я люто дивлюся на цього зарозумілого хлопця. Та що він собі дозволяє? І просто при мені! Швидко кидаю збентежений погляд на Алекса і йду геть.

Алекс усміхнувся, дивлячись мені вслід.

- Все ясно. Ти чув про Найджела Фореста? – спитав Алекс серйозно.

- Звісно, ​​чув. Про це вже вся школа говорить, - скривився Нейтон.

- Саме так. Уся школа, Нейтон! Казав тобі, не треба цього робити, – докірливо каже Алекс.

- Ну і нехай говорять. Все одно вони не дізнаються, що це я зробив. Так що розслабся, чувак, - Нейтон ляснув Алекса по плечу і пішов до виходу зі школи.

- Ти куди? - запитав Алекс.

- Подалі звідси! – кинув через плече Нейт.

- А як же заняття? - крикнув Алекс йому вслід.

- До біса це все! - Нейт махнув рукою.

- От же придурок, - повагавшись, Алекс теж попрямував до виходу.

- Боже мій, не можу повірити, що його більше нема. Він був новенький. Як і ти, Ханно, він прийшов до нашої школи два тижні тому. Те, що з ним сталося це так жахливо, - мало не плачучи говорила Наомі.

У цей момент Нейтон пройшов повз нашу трійцю і підморгнув мені. Шон це помітив і глянув на мене. Але нічого не сказав.

Мені нарешті дійшло, що з ним відбувається. Він мене ревнує. Ось у чому причина його поганої поведінки. І як я одразу цього не помітила.

- Так, дуже шкода його, - з сумом кажу я. - Його батьки, напевно, божеволіють. Навіть уявити не можу, як зараз їм.

Наомі відповідно кивнула головою.

- Шоне, можна з тобою поговорити? – звертаюсь до нього.

- Звісно, ​​- киває він.

- Я піду, а то на урок запізнюся, - Наомі неспішно пішла.

- Шон, я знаю, що подобаюсь тобі. Бачу, що ти ревниш мене...

- Ханно, - перериває він мене, - все гаразд. Я бачу, що ти спілкуєшся чи збираєшся спілкуватися із двома Стоунами. Тобі одного Алекса мало, то ти тепер і за Нейтоном вирішила побігати. Знаєш Ханно, це все смішно і це твоя особиста справа. Але як на мене, я буду зайвим. Та й не хочу я в цьому брати участь. Ділити тебе з двома багатими хлопчаками я не збираюся. Ти або зі мною, або з ними.

Я була шокована його словами.

- Я хотіла тобі сказати, що у нас нічого не вийде Шон. Нам найкраще бути друзями.

- Думаю це найкраща ідея з усіх, - Шон розвернувся і пішов геть, потім обернувся. - Ти, правда, мені подобаєшся. Але ти чомусь вибираєш не тих хлопців. Навряд чи ти потрібна хоч комусь із них.

Постоявши ще з хвилину, я рушила за ним. Потім зупинилася і пішла в інший бік, геть зі школи. До біса ці заняття, я – йду геть!

На порозі школи мене зловив Алекс, схопивши за лікоть:

- Ти куди?

- Я не повинна звітувати, - вивільняю лікоть і спускаюся сходами.

- Почекай Ханно, - він наздогнав мене. - Ходімо зі мною. Якщо ти, звичайно, не плануєш повертатися на уроки, - він дивиться на мене з очікуванням.

Я забарилася:

– Ні. Зовсім не планую.

– Тоді пішли, – Алекс попрямував на автостоянку, де був припаркований його спортивний Aston Martin.

Біля автомобіля я зупинилася:

- Слухай Алексе, не знаю, як спитати, але ... як ти відкрив книгу, не торкаючись її?

Алекс на мить завмер:

- Ти це про що?

– На уроці психології! Це не сховалося від моїх очей. Ти що чаклун? Чи екстрасенс? Ти відкрив книгу силою думки. І не кажи, що в тебе немає жодних здібностей. Не повірю!

Алекс стояв у розгубленості, не знаючи, як усе це пояснити.

- Ханно, - різко сказав він і в цей момент обидві дверцята його машини мало не зі швидкістю світла відчинилися. Відкрилися навіть капот та багажник. Те саме сталося і з іншими автомобілями, що стоять на цій парковці. На деяких машинах голосно репетувала сигналізація.

Ця ситуація привернула увагу шкільних роззяв і ті з цікавістю спостерігали цю картину, явно не розуміючи, що відбувається.