Глава XIX

Покої Маджида. Я не зміг договорити з Ларисою, нам помішав слуга Шейха, який за його наказом прийшов по перекладачку. Не відпустити її я не міг, точніше не маю права противитися наказу Повелителя. Це мені одразу не сподобалося, тому я наказав Атмаджі, любими способами дізнатися про їх аудієнцію Навряд Шейх стане, просто так викликати до себе мою Ханим, мою майбутню дружину, матір моїх синів! Так-так, вам не почулося, Ларису я вже вважаю своєю! Щоправда нове ім'я, я їй ще не придумав. Важко підібрати ім'я такій дівчині як Лариса. Її нове ім'я повинно бути найкращим, виділятися з інших імен, повинно показувати її характер, сміливість. На жаль, Атмаджа повернувся ні з чим, йому не вдалося нічого путнього дізнатися. Лише сказав що Лариса повернулася в готель в припіднятому настрою. Що це може означати? Завтра Ханим знову приїде до мене, тож я повинен з нею про це неодмінно поговорити! А вечером, перед сном я вирішив взятися за державні справи, на моєму робочому столі стояли стопки з численних бумаг, скарг, петицій, прохань. Народ Вилаяту звертався до мене з різних питань, комусь дати пораду, когось розсудити, когось засудити, десь проявити справедливість. Раз в місяць, я повинен робити звіти перед Шейхом, усно, чи письмово я повинен розповідати як йдуть справи в моєму місті, показати чи гідно виконую свої обов'язки як Емір Вилаяту. Якщо в державних справах в мене не буває проблем, то в сімейному житті все не так як мені хотілось би. Нічим новим, похвалитися не можу. Народження моєї чергової доньки, мало кого цікавить. Не подумайте нічого поганого, я дуже люблю своїх принцес. Та все ж син для кожного чоловіка це велике досягнення. Один з моїх родичів сказав мені “Всевишній благословив тебе, не кожному чоловікові випадає шанс стати батьком стількох доньок”. Можливо цей родич сказав це, з зависті, тому що в нього є пару десятків синів і жодної доньки. Проте він не засмучується, щиро вірить що Всевишній і йому пошле довгоочікувану доньку. Деколи я завидую чоловікам, які можуть похвастатися синами

-Повелитель -перебуваючи в своїй думках, почув голос -Прошу вибачення, до вас проситься Емірша Басура, каже це дуже важливо -в поклоні мовив Атмаджа

По правді я не бажав бачити Басуру, після її істерики. Хотів як краще, звільнив її від подружнього обов'язку, щоб могла піклуватися про доньок, а вона в істерику впала. Все ж я вирішив її впустити. Раптом в неї є якась важлива новина, не просто ж так вона проситься. Друга дружина увійшла, склонилась в поклоні, на диво була спокійною

-Чого тобі, Басуро? Прийшла просити вибачення за ранішню сцену? Я ще злий на тебе!

-Повелитель мого серця, я прийшла вибачитись, за те що посміла розчарувати вас. Прошу вас, спробуйте зрозуміти мої почуття. Я безмежно вас кохаю, молю за вас, дихаю вами. Мені було неприємно почути про вашу вечерю з цією Ханим. Ви так давно не розділяли зі мною трапезу. Я вже забула коли останній раз, ви, я наші дівчатка сиділи за одним столом. Мені, нам цього дуже не вистачає

Задумавшись, зрозумів що в чомусь Басура має рацію. Я й сам забув коли останній раз з кимось снідав, зазвичай за стіл сідаю сам. Не пам'ятаю з якої миті перестав когось запрощувати за свій стіл. Раніше, ще коли Басура була єдиною дружиною, а наші дівчата були ще зовсім крихітками, ми щодня їли, сніданок, обід, вечеря, навіть Валіде була присутня. З часом я все рідше кликав когось за стіл. Остаточно перестав це робити, коли в моєму житті і гаремі з'явилися Хаяла і Шахназ, а з ними наші спільні діти.

Я перестав запрошувати до столу не лише Емірш, але й Валіде. До дітей приходив коли мав час, коли не був зайнятий паперами. З дружинами лише проводив ніч, цього мені вистачало. Ніколи не задумувався, що моїм дружинам однієї ночі на місяць може бути замало. Я завжди вважав що моїм дружинам є чим займатись, виховувати дітей, адже діти займають багато особистого часу, тож я вважав що моїм жінкам ніколи проводити зі мною час. З іншої сторони, я не хотів сидіти з Басурою за одним столом. Вона крім своїх тем нічого не знає, її завжди цікавила лише мода, косметика, сукні, про дітей могла хіба що пару слів сказати. Хаяла і Шахназ зовсім інша справа, вони навпаки могли годинами говорити про доньок. Поки не поділяться всіма успіхами дівчат, не заспокоються. Дивно, чому Басура не така як вони?

-Повелителю, чому ви мовчите? Я невчасно прийшла до вас, мені прийти пізніше?

Слова Басури витягли мене з роздумів -В чомусь ти звісно права Басура -важко зітхнув -І все ж не забувай хто я. Я Емір Вилаяту, я потрібен не лише своїй сім'я, але й своєму народу. Я вважаю що твоя ранішня сцена, це порив твоїх ревнощів, для тебе як жінки, це природно. Поясни мені одну річ, Басуро. Ти народила трьох доньок, чому ними так не опікуєшся, як піклуєшся про свою зовнішність? Я готовий закрити очі, на твою ранкову поведінку, ти в свою чергу повинна звернути увагу на наших принцес. Щодо моєї вечері з Ханим, я не бачу всьому нічого поганого. Я тобі вже пояснював, для чого влаштував цю вечерю. Я образив Ханим, Шейх дав мені наказ поладнати з нею, тож я вирішив що вечеря це кращий спосіб помиритися з нею. Я повинен підписати контракт з цими іноземцями, а щоб його підписати, я повинен був загладити свою провину перед ними. Не розумію, чому повинен перед тобою звітувати? Хто ти така, щоб я як хлопчик перед тобою виправдовувався!? Ти туранска жінка! Яка повинна виконувати всі жіночі обов'язки! Не твоє діло з ким я вечеряю! Як моя дружина, ти повинна мене підтримувати, а не приходити до мене з претензіями! Я також маю до тебе претензії, та поки що мовчу про них. Все, Басуро йти до дітей! Не тобі вказувати що я повинен робити! Ти мати трьох старших принцес, ти повинна всю себе віддати їм! Піклуйся про них як справжня мати!

Емірша мовчки вклонилася, вийшла з покоїв. Якщо хтось вважає що дарма накричав на неї, я вважаю що правильно вчинив. Скільки ще вчити її розуму? Вона ж не маленька дитина, повинна розуміти що є матір'ю трьох доньок, повинна всю себе віддавати не своїй красі, а нашим дітей, допомагати Валіде з гаремом! Я вже втомився втокмачувати в її голову ці обов'язки! Всевишній, прошу, дай цій жінці хоч краплю розуму!