Поцілунок вовка

Глава 43

Дорога через ліс зайняла менше півгодини. Блас швидко рухався слідом на Еванс подругою, яка легко рухалась між густою рослинністю по снігових заметах. Іноді вона зупинялась, щоб прислухатися, іноді стряхувала з плеча сніг, що падав з дерев, але майже не озиралася на свого супутника. 

Нарешті Бласу набридла ця мовчанка. 

–Ти певна, що йде в правильному напрямку? – він зупинився. Ставало холодніше і з рота йшла пара, а небо майже повністю затягнуло хмарами. 

– Хочеш сам показати дорогу? – насмішкувато промовила вона і отримала у відповідь сердитий погляд. – Я так і думала. Просто переставляй ноги! 

– Ми могли б давно бути на місці, якщо трансформуватись…

– Правда? То спробуй! Може тобі здалося мало того, що сталося з твоєю подружкою? Тут повно пасток і вони реагують на вовків, хоча… вона кохатиме тебе навіть, якщо залишися без ноги. 

Блас відчув за злістю Еванс щось інше – образу і бажання. Глибоко приховане бажання вочиці, яка опинилась наодинці зі своїм обранцем. Це не було для нього відкриттям, більше того, більшість сородичів дивувались тому, що Блас не відповідає взаємністю. Еванс була найкращою з вовчиць: сильною, витривалою, вірною, хоча й з отруйним язичком. Вона ніколи нічого не приховувала і могла сказати те, що зачіпало за живе, просто в очі – ось як зараз. 

– Вона – так, – просичав Блас. – Тому що ми пара! 

Він пішов вперед, залишивши подружку позаду, а вона, примружившись, пробурмотіла не самі теплі слова в його адресу. Дурень! Хіба він знав, що сама Еванс загризла б будь-кого, захищаючи того, кого кохала. З ногою чи без, їй було абсолютно байдуже! На полюванні така вовчиця зайшла б здобич для всієї родини, а діти… Довелося силою відкинути думки. які заважали діяти тверезо.   

-Стій! – гукнула вона. – Ти йдеш не туди! 

Хатина, яку потрібно було знайти, надійно ховалася в улоговині, що захищала її не тільки від вітру, а й від випадкового погляду. Еванс повернула в потрібному напрямку і йшла, поки Блас її не наздогнав. 

 – Я ніколи тут не був. Як ти знайшла їх? – нарешті він порушив мовчанку. 

– Сьогодні було моє чергування, - Еванс подивилася йому просто у вічі. У неї була одна чудова риса - нічого не приховувати за душею і нічого не боятися, у тому числі того, що він зараз викриє її справжні наміри.

– Стежила? – здогадався Блас. – І давно за мною ходиш?

– Із п'яти років. Скажи зараз, що ти про це не знав! – скривила вона губи. – Але може ми поговоримо про нас якось іншим разом. Краще скажи, що собою уявляє відьма? З нею можна спілкуватись як з людиною, чи краще одразу вигадати щось більш дієве? 

- Тільки те, що у неї є слабке місце… – Еванс посміхнулася, – Може вона і відьма, але водночас жінка!

– Може досить говорити загадками, – Блас починав сердитися, особливо через несподівані зупинки. Вони поки що не зрушили з місця і просто споглядали хатину, з труби якої йшов слабкий димок.

– Вона закохана у того, з ким зараз ховається у будинку, – засміялася Еванс.

- В Нолана?! Що ти кажеш, він псих і відлюдник, це всі знають!

– Скажи, – Еванс взяла його руку і поклала собі на груди, - зараз, коли я стою поряд, що ти чуєш? Прислухайся до мого серцебиття, влови запах! Можеш не відповідати, ти все відчуваєш, вийде тебе обдурити?

Блас промовчав. Він справді вловив хвилювання в її крові – жіноче, сильне, жадібне. От тільки відповісти на нього не міг, його думки були зайняті дівчиною, яка зараз безпорадною лежала в його кімнаті. Еванс забрала руку і різко відступила вбік.  

– Ось і в неї так само! Чути за милю, вона палає бажанням, наша люба відьма! О так, її приятелю можна тільки позаздрити, але схоже він або не розуміє, або не хоче її. Зовсім як ти… - пробурмотіла вона.

Блас пропустив її слова повз вуха.

– Припустімо ти маєш рацію, чим це нам допоможе?

– Невже не розумієш? Подумай ще раз, ми зможемо легко її шантажувати. Заради нас чи твоєї подружки відьма не поворухне і пальцем, але от заради свого коханця… Я більше ніж певна, вона піде на що завгодно! Ми можемо виманити його з дому, я виведу Нолана подалі, а ти візьмешся за відьму, тоді вона не  пручатиметься!

Блас був вражений тим, з якою швидкістю його подруга дитинства знайшла вихід, навіть альфа не зробив би цього краще, ніхто зі зграї. Все це виглядало підозрілим, особливо враховуючи її спробу позбутися Денізи. 

– Еванс, я розумію все, крім одного, чому ти взялася мені допомагати?

Вона більше не посміхалася. 

– Дуже дурне питання, Бласе. Не хочу, щоб з тобою щось трапилося! Ти втратив голову через це дівчисько з міста, ти вже двічі постраждав за одну добу, хтось тобі навіть підпалив шерстку, – вона підійшла ближче і обхопивши його за шию однією рукою, раптом вкусила за мочку вуха, – Сам ти наробиш ще більших дурниць. Тебе або виженуть зі зграї, або ти й справді залишишся без руки, чи ноги, чи чогось ще ціннішого…  

Дивно, як злість змінювалась в ній грайливим настроєм, але тривало це недовго. 

– Я пішла з тобою, бо сам ти не впораєшся точно. І між іншим… я поклала в кухоль цілий сірник, заради тебе. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше