Глава 9

Поява поліції не була несподіванкою. Дім Ірени стояв просто біля лісу, де востаннє бачили Денізу, то ж вона могла щось бачити чи чути. Поки Купер чекав, встиг обійти двір, посвітити ліхтариком у дверцята авто і оглянути найближчі зарості. 

Відьма не хотіла, щоб він тут щось і далі винюхував, а тому сама вийшла за поріг. 

– Доброї ночі, сержанте, – вона мерзлякувато зіщулилася від нічного холоду. – Щось трапилося?

– Їхав мимо, – голос у нього був хрипкий та простуджений, а вигляд геть втомлений. –  Нападають на жінок, а ти живеш одна. Хотів упевнитись, що все добре. 

Вони досить давно не бачились, але такий привід Купер упустити не міг. В місті весь час пліткували відносно Ірени. Самотня, жодної інтрижки. Ніяких зв’язків з одруженими. Купера вона теж відшила, але перетворилася для нього на справжнє марення. Якесь зле, шалене бажання, з яким не вдалося впоратись. Можливо тому він приїхав так пізно, – перевірити дім, залишитись на чай. 

Купер піднявся сходами і відьма одразу зрозуміла – він бреше. Напевно зараз підняли всю поліцію, бо випадок зі втечею Нолана поставив місто на вуха. Просто скористався можливістю і наче на доказ цього кивнув в бік двора.

– Ти нікого підозрілого не бачила? За домом дивні сліди, свіжі…

– Ні, я з обіду нікуди не виходила! – новина геть не сподобалася Ірені, але вона легко вдала здивування. – У мене дім на сигналізації, певна, вона б спрацювала. 

– Це слушна ідея, особливо якщо периметр з датчиками руху, дозволиш подивитися записи з камери? Всі ці події з викраденням дівчини… якась містика! 

– Звісно, я чула, що розповідали в супермаркеті. Начальство, мабуть, не дає вам вгору глянути, доводиться працювати у вихідний… 

Руданка заговорила ніжно, непомітно запускаючи магію. Сигналізації у неї ніколи не було, але Купер дивився у вічі, аж поки погляд поступово не став затуманеним. Його захист вона зламала легко, навіть без фізичного контакту! Просто закинула йому фальшиві спогади, то ж завтра офіцер буде певен, що дійсно передивився відео і не тільки. 

– Гаразд, тоді…

Причин влаштовувати обшук у Купера не було, Ірена вже чекала, що він поїде, але раптовий шум за спиною змусив перервати розмову. Судячи з тріску гілок, хтось ховався серед дерев, які стіною підступали до будинку.

- Мабуть собака, – вона марно намагалася щось розгледіти. – Такий холод, вони всі зараз прибиваються ближче до людей! 

- Може бути. Собака або вовк, – пробурмотів він – Можливо, зі сказом. Не подобається мені все це!

Ще б воно сподобалося! Неприємний холодок пробіг тілом хранительки, і він ніяк не був пов'язаний з погодою. Вона відчувала темряву, а не звіра, це могли бути або розвідники вовків, або той самий, який напав на Денізу. І так близько! 

– Думаю, краще викликати допомогу. У тебе в машині є рація?

Потрібно було якнайшвидше випровадити звідси Купера, інакше на її плечі впаде ще одна людина, яка вимагатиме захисту. В машині вона його могла приспати, так само, як недавно Нолана, але упустила слушний момент через власне хвилювання. 

– Краще повертайся в дім і зачинися! – наказав Купер, а сам озброївся ліхтариком  і одразу кинувся у бік лісу. 

Відьма тільки й встигла побачити його спину, а потім силует розтанув у темпряві. Асфальтована дорога за домом закінчувалася і переходила в кілька стежок, якими місцеві ходили за грибами та смажити шашлики. Тут Купер зупинився та напружив слух. Поклав руку на кобуру, готовий використати в разі необхідності зброю. Промінь ліхтарика насилу пробивався крізь зарості, але він більше не помітив ніякого руху. Крім одного – два зелені вогники очей спалахнули зовсім поруч і зникли в гущавині.