Глава 4

– Тягни дівчину в будинок! – наказала Ірена, як тільки вони приїхали. Надворі вже почало сутеніти, отже час невблаганно збігав. – Сьогодні тобі доведеться залишитись тут і не дивись на мене так! Ти ходячий магніт для неприємностей, Нолане, все повторюється знову?

Її слова змусили стиснути зуби. Він намагався ніколи не згадувати про те, що зламало їхнє життя. Ірена мала рацію! Якби він не був таким відчайдушним ідіотом, зараз мав би сім'ю і власний будинок. Жив як всі звичайні люди. Правда тоді він ніколи б не переступив поріг рудої відьми…

Це була заборонена тема. Нолан мовчки підхопив дівчину на плече, пройшов до будинку та поклав в кімнаті на диван. Бранка часто дихала і посмикувалася уві сні, раз у раз на мить підіймаючи повіки, але перетворення ще не почалося. Ірена підійшла, ближче, схилилася над нею, торкнулася чола. 

– Зачини двері, – наказала відьма. – І повертайся, ти мені потрібен! 

В грудях у нього глухо ударило. “Повертайся!” Він би дорого заплатив за те, щоб почути таке прохання. 

– Скажи це ще раз…

Вона підняла смарагдові очі.

– Якщо ти змусиш мене повторювати, я виставлю тебе геть! 

Цього разу в її голосі не було впевненості і вовк всередині Ноала відчув це. Підняв голову, заявлючи свої права. Боротися з хижою сутністю ставало все важче, тим більше в її присутності, але Нолана зупинило тихе скиглення на дивані. Він розвернувся, вийшов в сіни і зачинив двері на замок. Закрив засувку та перевірив ставні.

Ірена тим часом поставила на вогонь турку, в якій кипіла вода і по черзі стала кидати туди різні трави. В домі запахло чимось на зразок миш'яку і Нолан зморщив ніс. Він ненавидів цей запах і добре знав смак напою, бо приймати його доводилось кожної повні.

Зараз Ірена перелила зілля у срібний келих та підійшла до непритомної гості. 

– Не відходь і будь напоготові! – вона поставила келих на стіл і зробила короткий пас руками.

Майже одразу з пальців «вистрілили»невидимі пута, обплутали тіло дівчини, міцно зв'язавши її і притиснувши до дивана. Дуже своєчасний крок — уважний погляд Нолана помітив перші ознаки перетворення –  дихання стало ще частіше і в ньому з'явився характерний хрип. 

Він шкірою відчував – якщо почекати ще трохи, дороги назад не буде, дівчина спробує звільнитися і магічні пута розірвуть її нове тіло. Ірена піднесла срібло до губ бранки та влила трохи рідини. 

 – Нолане, ти заснув?! Допоможи мені, треба, щоб вона випила все! – огризнулася відьма. – І тримайся подалі від зубів!

Того, що сталося далі, Нолан не очікував. Він був вдвічі сильнішим за дівча, але за своїм досвідом знав, що таких як вона не можна недооцінювати. Довелося схопити її за волосся і відкинути голову, щоб влити в вискалений рот залишки напою. Вплинуло зілля швидко – мала обм'якла в його руках і без сил впала на диван.

Ірена зупинилася, відступила вбік і зняла «пути», які помітно ослабли за час боротьби. Давно їй не доводилося стримувати трансформацію, це завжди було небезпечною операцією. Зазвичай перетворення займало три дні, після чого наставав перелом – або ремісія, або перетворення, інколи ж і смерть.

Вона розкрила долоню дівчини та накреслила на ній пальцем захисний знак. Шкіра від дотику одразу почервоніла, як від опіку.

– Дідько, обережно! – ледь чутно промовив Нолан. Він знав, що біль здатен розбудити вовка, а ця новообернена мала просто неймовірну силу. В такому тендітному тілі ховалося щось дійсно темне, проте Ірена більше не виявляла страху. 

– Сьогодні з нею нічого не відбудеться, я зробила все, що могла. Тепер доведеться подбати про тебе.

Нолан випростався та підвів брову. 

– Зі мною все гаразд.

– Бачу, ти в повному розквіті сил. Вовчих! І на тобі немає амулету! Ти геть здурів, Нолане, якщо думаєш, що я цього не помітила! 

– Сподіваюсь, ти не збираєшся за це отруїти мене вовчим аконітом? – він відчував гарячі хвилі її злості. – Дійсно боїшся, що без срібної цяцьки я можу тобі зашкодити? 

–  В людській подобі – ні, я легко з тобою справлюсь – Ірена навмисно на нього не дивилася. 

– І у вовчій також, – Нолан зсунув брови. – Ти добре знаєш, що я ніколи не завдам тобі болю! 

Ірена пропустила його слова повз вуха. У неї не було часу на романтику, відьма просто наглухо блокувала ментальний доступ, так що ніякі флюїди не могли розбудити бажання. 

– Роздягайся! – наказала вона та повернулася до свого запасу зілля.