Розділ 12.3

Наступний ранок був спокійним, але для Емілії та Георгія він був наповнений напругою. Вони тримали в руках флешку з доказами зради Віри. Вони розуміли, що це не просто флешка, а їхнє майбутнє.
Вони вирішили діяти обережно. Вони знали, що Віра була небезпечною, і вони не могли дозволити, щоб вона завдала їм шкоди. Вони зателефонували Олегу Петровичу, і він запропонував їм зустрітися в його офісі.
Коли вони приїхали, Олег Петрович уже чекав на них. Його обличчя було напруженим, але в очах була рішучість. Вони зайшли до його кабінету, і Олег Петрович, зачинивши двері, запитав: "Ви все знайшли?"
"Так", — відповів Георгій, і передав йому флешку. — "Ось. Усе, що потрібно".
Олег Петрович увімкнув комп'ютер, і коли він побачив усі документи, що зберігалися на флешці, його обличчя стало білим. "Вона... вона збожеволіла", — прошепотів він. — "Вона хотіла знищити твою компанію. Вона хотіла зруйнувати твоє життя".
"Я знаю", — відповів Георгій. — "Але ми не можемо дозволити, щоб це сталося".
"Звісно, не можемо", — сказав Олег Петрович, і в його очах з'явилася злість. — "Ми повинні її викрити. Ми повинні довести, що вона шахрайка. Ми повинні довести, що вона брехуха. Я вже зв'язався з радою директорів. Я скликаю екстрене засідання. Ми повинні її викрити перед усіма".
Емілія та Георгій були приголомшені. Вони не очікували, що Олег Петрович буде настільки рішучим.
"Але що, якщо вона спробує нас зупинити?" — запитала Емілія.
"Вона не зможе, — відповів Олег Петрович. — Я її знаю. Вона сильна, але вона не всемогутня. Вона не може боротися з правдою".
Екстрене засідання ради директорів було напруженим. Коли Віра зайшла до кімнати, її обличчя було спокійним і впевненим. Вона не знала, що її зрада була розкрита.
"Віро, — почав Олег Петрович. — Ми зібралися тут, щоб обговорити твою роботу. Ми... ми виявили деякі розбіжності у твоїх документах".
Обличчя Віри спохмурніло. "Я не розумію, про що ви говорите. Я завжди працювала чесно".
"Ти завжди брехала", — сказав Георгій. — "Ти завжди маніпулювала нами. І ти... ти намагалася мене знищити. Але... ти не зможеш. Ми маємо докази".
Віра подивилася на нього, і в її очах з'явився страх. Вона знала, що вона програла. Вона знала, що її гра закінчилася.
Олег Петрович увімкнув проектор, і на екрані з'явилися всі документи, які Віра підробила. На екрані з'явилися листи, які вона писала конкурентам. На екрані з'явилася вся її зрада.
Віра дивилася на екран, її обличчя було білим, а руки тремтіли. Вона не могла сказати ані слова. Вона була викрита.
Коли засідання закінчилося, Віру звільнили. Її репутація була зруйнована, її кар'єра була закінчена. Вона вийшла з кімнати, і її обличчя було сповнене болю. Вона програла.
Емілія та Георгій залишилися в кімнаті, тримаючись за руки. Вони дивилися одне на одного, і в їхніх очах була радість. Вони перемогли. Вони були вільні.
"Ми зробили це", — сказала Емілія.
"Так, ми зробили це", — відповів Георгій.
Вони знали, що їхня історія, яка почалася з поцілунку в темряві, тепер мала своє продовження у світлі дня. Вони знали, що вони пройшли через багато випробувань, але вони також знали, що їхнє кохання буде сильнішим за будь-яку перешкоду.