Частина 24. Як відьми планували весілля (і чому відьомська логіка - це зовсім інша логіка)

Минуло три дні після пропозиції Елгара. Академія нарешті видихнула. Відьми затихли. Елгар перестав падати (майже). Грімзлі перестав виливати соус на людей (принаймні, поки що).

Усі повернулися до роботи. Студенти ходили на пари. Викладачі викладали. Гобліни-прибиральники прибирали. Життя в академії увійшло в мирне русло.

Але Марта знала - це затишшя перед бурею.

Вона сиділа в своїй кімнаті й дивилася на стелю. Перед нею лежав аркуш паперу, на якому вона старанно виводила план.

«План ідеального весілля (версія від Марти)»

1. Вибрати місце. (Двір академії. Там красиво.)
2. Запросити гостей. (Усіх. Навіть Грімзлі.)
3. Прикрасити все квітами. (Багато квітів. Які світяться.)
4. Підготувати музику. (Елгар гратиме на арфі. Він обіцяв.)
5. Приготувати їжу. (Грімзлі приготує. Але без соусу.)
6. Вибрати сукню. (Білу. З оленями на лижах. Це мій фірмовий знак.)
7. Сказати «так». (Коли Лоріан зробить пропозицію. Або коли я зроблю її йому. Що раніше.)

Вона замислилася.

- Я маю поговорити з Мірабель, - сказала вона собі. - Ми маємо обговорити весілля.

Вона взяла аркуш і вийшла з кімнати.

***

Марта знайшла Мірабель у бібліотеці. Вона сиділа за столом, читаючи книгу.

- Мірабель! - вигукнула Марта. - Я маю поговорити з тобою!

Мірабель підвела голову.

- Що сталося?

- Весілля! - сказала Марта. - Ми маємо обговорити весілля!

- А, це, - сказала Мірабель. - Я вже почала планувати.

Вона дістала з сумки величезний аркуш паперу, вкритий дрібним почерком.

«План ідеального весілля (версія від Мірабель)»

1. Вибрати місце. (Ліс. Там романтично.)
2. Запросити гостей. (Тільки близьких. Без Грімзлі.)
3. Прикрасити все свічками. (Багато свічок. Які не горять.)
4. Підготувати музику. (Я гратиму на флейті. Я вмію.)
5. Приготувати їжу. (Я приготую. Без допомоги Грімзлі.)
6. Вибрати сукню. (Чорну. З мереживом. Це мій стиль.)
7. Сказати «так». (Коли Елгар запитає. Він уже запитав.)

Марта прочитала план Мірабель.

- Це... це не те, що я планувала, - сказала вона.

- А що ти планувала? - запитала Мірабель.

Марта показала свій план.

Мірабель прочитала його.

- Двір академії? - перепитала вона. - Це не романтично.

- Це практично, - сказала Марта. - І там багато місця.

- Ліс - романтичніше, - сказала Мірабель.

- У лісі можуть бути комарі, - сказала Марта.

- Я перетворю комарів на жаб, - сказала Мірабель.

- А я перетворю жаб на комарів, - сказала Марта.

Вони дивилися одна на одну.

- Ми не зможемо домовитися, - сказала Марта.

- Так, - сказала Мірабель. - Але ми відьми. Ми можемо знайти компроміс.

- Який?

Мірабель замислилася.

- Ми зробимо спільне весілля, - сказала вона.

Марта витріщилася на неї.

- Спільне весілля?

- Так, - сказала Мірабель. - Ти і Лоріан. Я і Елгар. Одне весілля. Разом.

Марта завмерла.

- Але... але Лоріан ще не зробив мені пропозицію, - сказала вона.

Мірабель здивовано глянула на неї.

- Що?

- Він не зробив мені пропозицію, - повторила Марта. - Я чекаю.

Мірабель засміялася.

- Ти чекаєш?

- Так, - сказала Марта. - Я відьма. Я можу чекати. Але я також можу зробити пропозицію сама.

Мірабель засміялася ще дужче.

- Марто, - сказала вона, витираючи сльози. - Ти серйозно?

- Абсолютно, - сказала Марта.

Мірабель підійшла до неї й поклала руку на плече.

- Слухай, - сказала вона. - Ну й що, що він не зробив тобі пропозицію? Ми ж відьми. Для нас це не важливо.

Марта здивовано глянула на неї.

- Що?

- Ми - відьми, - повторила Мірабель. - Ми не граємо за їхніми правилами. Раніше взагалі відьми робили дітей і вбивали їхніх батьків. І це було нормально.

Марта витріщилася на неї.

- Що? Вбивали?

- Ну так, - сказала Мірабель. - Це ж було давно. Зараз ми цього не робимо. Але суть у тому, що для нас не важливо, хто робить перший крок. Ми - відьми. Ми самі вирішуємо, коли і як.

Марта замислилася.

- Ти маєш рацію, - сказала вона. - Ми - відьми. Ми не чекаємо. Ми діємо.

- Отож, - сказала Мірабель. - Якщо Лоріан не робить тобі пропозицію - зроби її сама. Або просто скажи, що ви одружуєтеся. Він не відмовить.

- А якщо відмовить? - запитала Марта.

- Тоді перетвориш його на жабу, - сказала Мірабель. - І знайдеш собі іншого дракона.

Марта засміялася.

- Ти неймовірна, - сказала вона.

- Я знаю, - сказала Мірабель. - Але я намагаюся.

Вони обійнялися.

- Отже, спільне весілля? - запитала Марта.

- Спільне весілля, - підтвердила Мірабель.

- І я просто скажу Лоріану, що ми одружуємося?

- Так, - сказала Мірабель. - Це найкращий спосіб.

- А якщо він буде в шоці?

- Тоді ми перетворимо його на жабу, - сказала Мірабель. - Разом.

Вони засміялися.

***

За обідом Марта сіла поруч із Лоріаном.

- Лоріане, - сказала вона. - Я хочу поговорити з тобою про весілля.

- Про весілля? - перепитав він. - Але ми ще не...

- Я знаю, - сказала вона. - Але я хочу, щоб ти знав: ми з Мірабель вирішили зробити спільне весілля.

Лоріан витріщився на неї.

- Спільне весілля?

- Так, - сказала вона. - Ти і я. Елгар і Мірабель. Одне весілля. Разом.

Лоріан завмер.

- Але... але я ще не зробив тобі пропозицію, - сказав він.

- Я знаю, - сказала вона. - Але це не важливо.

- Не важливо?

- Ні, - сказала вона. - Ми - відьми. Для нас це не важливо.

Лоріан здивовано глянув на неї.

- Що?

- Ми - відьми, - повторила Марта. - Ми не граємо за вашими правилами. Раніше взагалі відьми робили дітей і вбивали їхніх батьків.

Лоріан витріщився на неї.

- Вбивали?

- Ну так, - сказала Марта. - Це ж було давно. Зараз ми цього не робимо. Але суть у тому, що для нас не важливо, хто робить перший крок. Ми самі вирішуємо.